Трамп у Білому домі: чому для України не все так погано
Минулого тижня народ США вчинив найбільшу авантюру в історії сучасного світу. Американці обрали 45-м президентом США Дональда Трампа – бізнесмена в секторі нерухомості, казино-магната та зірку реаліті-шоу на телебаченні.
Обраний президентом Трамп ніколи не займав політичних посад і не має досвіду роботи державним службовцем. Він збудував свою кар’єру на бізнес-ризику, здобувши багато значних перемог, але також переживши численні болючі поразки.
А тепер більше 60 млн американців пішло на ризик і зробило ставку на те, що Трамп зможе “зробити Америку знову великою”. Перемогти на виборах Трампу допомогла його непередбачувана поведінка, що тепер тримає в напрузі весь світ, а особливо Україну.
Трамп практично не має близьких зв’язків ані будь з ким у політичних колах у Вашингтоні, ані з експертами з питань зовнішньої політики. Таким чином, намагаючись передбачити його поведінку, ми можемо виходити лише з його слів про Україну та Росію.
І хоча прогнози не на користь Києва, є деяка надія на те, що Трамп підтримає прагнення України стати повноцінною демократією та ринковою державою.
Твердження про те, що Трамп мав прямі зв’язки з президентом Росії Володимиром Путіним, ще досліджують. Свідчення про його захоплення будівництвом готелів в Росії походять ще з часів Радянського Союзу. У 2008 році його син Дональд Трамп-молодший заявив, “що росіяни займають досить непропорційну частку в багатьох наших (корпорації Трампа) активах”. Згідно з нещодавнім Звітом Дворкіна за 10 листопада, Трамп має близько 250 зареєстрованих компаній в Росії.
Такі підозри лише підсилюються, якщо згадати, що штаб виборчої кампанії Трампа залучав Картера Пейджа, американського бізнесмена із сумнівним минулим, що у липні гостро розкритикував політику США щодо Росії; колишнього генерала Майкла Флінна, який займав місце поруч із Путіним на святкуванні десятиліття каналу RT в 2015 році, та Пола Манафорта (політичного консультанта колишнього президента України Віктора Януковича).
Слід також не забувати про те, як Трамп назвав Путіна лідером вищого класу, або про те, як він закликав росіян завдавати кібер-атак на імейл-сервери Гілларі Клінтон.
Відповідаючи на запитання про Крим, Трамп, здавалося, зайняв проросійську позицію, згідно з якою жителі Криму хотіли стати частиною Росії. Таким чином, близька дружба між Трампом та Україною здається далекою від реальності.
Оскільки Трамп не має по-справжньому близьких друзів у республіканських колах Вашингтона, ніхто не може точно передбачити його ставлення до України.
Немає експертів, що могли би поділитись із журналістами більш-менш вірогідними свідченнями його намірів. Однак ми можемо робити передбачення на основі відомих нам фактів.
Ми знаємо, що Трамп вважає себе “найкращим” укладачем угод всіх часів. А коли ти укладаєш угоду, то очікуєш, що тобі взамін запропонують щось цінне. Тому необхідно замислитись: а що Росія може запропонувати Сполученим Штатам?
3 листопада 2016 року журнал Newsweek опублікував статтю під назвою “Чому Путін боїться Клінтон у Білому домі?” На моє здивування, стаття не обговорювала досвід Клінтон чи історію її взаємодії з Путіним. Натомість публікація детально розкрила певні факти, знаючи які, Путін не може почуватися спокійно навіть із Трампом.
Починаючи з квітня 2014 року, США є найбільшим виробником нафти у світі. Вперше за чотири десятиліття країна експортувала нафту. І вперше з 1950-х років США експортували більше зрідженого природного газу, ніж імпортували. В наступні роки експорт природного газу зростатиме надалі.
Разом із бажанням Трампа повернути робочі місця в США та його звинуваченнями на адресу Китаю у вигадуванні глобального потепління, ці факти та його (необґрунтовані) погляди можуть призвести до того, що Трамп вестиме переговори з Путіним із позиції сили.
Чим це може бути вигідним для України, так це тим, що
Трамп може запропонувати постачати американські газ та нафту в Україну за зниженою ціною.
Для Путіна кращою альтернативою було би навіть опинитися в Сибіру без одягу посеред сніжної завірюхи. Насправді, США вже допомагають Україні купувати природний газ із інших джерел, а тому залежність України від російського газу зникає, як свого часу зник і Радянський Союз.
Найближчими тижнями ми можемо очікувати того, про що йдеться в імейлах Суркова, тобто спроб дестабілізувати Україну політично під час передачі влади від Обами до Трампа та в перші місяці президентства останнього.
Путін, зберігаючи на позір позитивне ставлення до Трампа, без сумніву, випробує новообраного президента США своїми безцеремонними витівками в Україні та Сирії, одночасно налагоджуючи ближчі зв’язки з Туреччиною та Ліваном.
Як нагадує Радіо Свобода, Україні слід звернути увагу на одне дуже важливе питання, коли йдеться про Трампа. Це Указ 13660.
Президент Обама заявив: “6 березня 2014 року, підписавши Указ 13660, я оголосив національну надзвичайну ситуацію згідно із Законом про економічні повноваження, пов’язані з міжнародними надзвичайними ситуаціями (50 U.S.C. 1701-1706), задля того, щоб відреагувати на незвичайну та надзвичайну загрозу національній безпеці та зовнішній політиці Сполучених Штатів, яку створюють дії та політика осіб, що завдають шкоди демократичним процесам та інститутам в Україні; загрожують її миру, безпеці, стабільності, суверенності та територіальній цілісності; та призводять до незаконного привласнення її активів”.
Указ 13660 було підписано Обамою 2 березня 2014 року. Після цього у 2014 році набрали чинності ще три додаткових укази.
Якщо Трамп не продовжить дії Указу 13660 і його дія завершиться у березні 2017 року, він фактично визнає анексію Криму і те, що дії російської влади не є прямою загрозою миру, безпеці або суверенітету України, як зазнається в Указі 13660.
Дуже малоймовірно, що Трамп дійсно це зробить, оскільки такий крок спричинить деактивацію додаткових Указів, виданих після Указу 13660. Потенційне припинення дії Указу 13660 може поставити під удар національну безпеку та зовнішню політику США, при цьому розкривши російському президенту справжні наміри Трампа.
Навіть враховуючи те, що Трамп публічно розхвалив російського президента, довгострокові стосунки між США та Росією є справді непередбачуваними.
Путіну вдалося здобути геополітичну ініціативу завдяки своїй непередбачуваності та пасивності адміністрації Обами, вплив якого знижувався також у зв’язку з близьким завершенням його президентського терміну.
Проте тепер Путін повстане перед кимось, хто є настільки ж непередбачуваним як він, але має потужнішу, більш розвинену армію та кращі технології. Поєднайте це з фактами зростання нафтогазового сектора в США – і виникає питання:
а що Росія може запропонувати Америці? Що міг би хотіти взамін Трамп?
Оскільки Росії не вдалося диверсифікувати свою економіку за межі нафтогазового сектора, Росія не може запропонувати Трампу взамін щось суттєве, принаймні економічно, бо російська горілка навряд чи спокусить непитущого новообраного президента США.
Всі ці факти означають, що шанси України зробити крок вперед навіть при президенті Трампі є кращими, ніж може здатися на перший погляд.
Автор: Метью Квасіборскі,
директор європейських програм
Фонду американських студій
Шукайте деталі в групі Facebook
