Що потрібно зробити українцю, щоб отримувати пенсію в Європі
Слідом за молодими людьми, які вирушають на закордонні заробітки та навчання, в інші країни їдуть українці, яким залишилося 10-15 років до виходу на пенсію. Не розраховуючи на гідну оплату заслуженого відпочинку на батьківщині, вони намагаються хоч щось заробити на старість в останні роки. І в перспективі отримувати пенсійні виплати, нехай і невеликі, але за європейськими стандартами.
Наприклад, різноробочий на складі шоколадної фабрики в Німеччині може претендувати на 70 євро (2100 грн.) на день при шестиденному робочому тижні. А для працівників з більш високою кваліфікацією (IT-фахівці, агрономи, бурильники, наприклад, в Канаду) іноземні роботодавці готові після закінчення тривалого контракту (1-3-5 років) поклопотатися про оформлення посвідки на проживання.
Як розповів юрист-міжнародник Олександр Мережко, оформлення пенсійних виплат в інших країнах сильно залежить від їхнього національного права. Як правило, це непростий процес — потрібно досягти певного пенсійного віку (наприклад, 65 років у ряді країн) і пропрацювати певну кількість років у конкретній державі. Розмір пенсії буде залежати від того, скільки і як довго людина робила внески в спеціальний фонд.
Зрозуміло, на середню пенсію європейця в 800-1000 євро навіть за десять років заробити складно. Хіба що влаштуватися на високооплачувану за європейськими мірками роботу і додатково відкладати у недержавні фонди. Однак претендувати на різного роду соціальні виплати в розмірі 300-400 євро цілком реально.
Щоб розраховувати на пенсійні виплати в Німеччині, треба пропрацювати в цій країні мінімум 5 років, роблячи відрахування в місцевий пенсійний фонд. Це приблизно 20% від заробітку, причому половину цього внеску сплачує роботодавець. Зараз німці виходять на пенсію в 65 років і 6 місяців, а до 2030 року пенсійний вік підвищиться до 67 років (і для чоловіків, і для жінок). Тут середня пенсія 1200 євро, але тільки у тих, хто має стаж 45 років. Найчастіше німецькі чоловіки після виходу на пенсію отримують близько 1 тис. євро, а жінки — 500-700 євро.
Якщо людина, що має право постійно проживати у ФРН, не змогла заробити до досягнення пенсійного віку пенсію вище прожиткового мінімуму, то їй призначають допомогу по старості — зараз це близько 360-400 євро. Можна претендувати на виплати і без 5-річного відпрацювання у разі, якщо через травми або хвороби іноземець втратив працездатність. Втім, на цей варіант навряд чи хтось хоче розраховувати.
Схожим чином влаштовані і пенсійні системи інших країн. Наприклад, у Франції, де пенсійне законодавство особливо заплутане, мінімальні соціальні виплати становлять 800 євро. При цьому будь-який француз може претендувати на допомогу держави просто за фактом досягнення пенсійного віку 62 роки (для чоловіків і жінок).
Але для іноземців право на соцвиплати (а не пенсію) виникає тільки для тих, хто старший за 65 років і проживає в країні понад 10 років (перебуває фізично 6 місяців на рік). При цьому ще й дохід повинен бути не менший за 9,6 тис. євро на рік або 14,9 тис. євро на пару. А тому набагато простіше, маючи заробіток, відкладати гроші в приватні пенсійні фонди.
Причому, якщо жителі ЄС можуть розраховувати на зарахування стажу в інших країнах як мінімум до виходу Великої Британії з Євросоюзу, то громадяни інших країн, включаючи Україну, такої можливості не мають. Тому більший інтерес для українців представляють країни, з якими у нас укладені відповідні договори про соціальне забезпечення, але де пенсійні виплати нижчі.
За даними нашого Пенсійного фонду, приблизно 4 тисячі українських пенсіонерів отримують виплати в країнах, з якими були укладені такі угоди, а ще 3 тис. осіб фінансуються в Україні за рахунок бюджетів інших країн.
Претендувати на зарахування українського стажу можна в Болгарії, Естонії, Латвії, Литві, Іспанії, Чехії, Словаччині, Португалії та Польщі.
Наприклад, середній розмір пенсії у поляків складає близько 390 євро. Натомість практично для всіх польських пенсіонерів після 75 років діє програма безкоштовної медицини, а також пільги на медикаменти.
Як пояснив адвокат, керуючий партнер ТОВ ЮФ «ІНПРАКСІ» Владислав Волинець, багато – або двосторонній договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення між Україною та іншими державами має пріоритет над нормами національного законодавства.
Якщо ж такого договору немає, то пенсія призначається за законодавством тієї держави, де людина проживає і куди, врешті-решт, звертається за отриманням пенсії. Наприклад, між Україною та Польщею підписано таку угоду, яка передбачає взаємозалік страхового стажу, тобто страховий стаж, набутий в одній державі, враховується при вирішенні питання про пенсії в інший. Кожна держава призначає та виплачує пенсію за страховий стаж, набутий на підставі свого законодавства.
Відповідно до міжнародних договорів, право на призначення пенсії надається за наявності не менше ніж одного року страхового стажу.
«Якщо ми говоримо про отримання двох пенсій одного виду в різних країнах, то це заборонено. Такі випадки іноді бувають, але вони перебувають за межами правового поля, що спричиняє повернення зайво нарахованих коштів», — запевнив Волинець.
Мало того, за словами юриста, наше законодавство забороняє виплати людині, що поїхала жити за кордон, якщо інше не передбачено міжнародним договором.
«З іншого боку, рішенням Конституційного Суду України 2009 року таке положення було визнано неконституційним, у результаті чого втратило силу. Тому тут є пробіл вітчизняного законодавства, який треба вирішити на законодавчому рівні. Такі спроби були, але поки що вони не призвели до успіху», — пояснив Волинець.
Шукайте деталі в групі Facebook
