Шок. Саме це слово найкраще характеризує стан багатьох на ранок після виборів у США.
Всупереч більшості прогнозів і опитувань останніх тижнів, що віддавали Клінтон перевагу в найбільш непевних штатах, Трамп переміг у Північній Кароліні, Флориді, Айові, а потім і в Пенсильванії – штаті, який демократи вважали практично “своїм”.
Після цих перемог дорога Трампа до Білого дому стала практично безперешкодною. Але навряд чи і після оголошення результатів нервозність в американському суспільстві знизиться.
Кампанія, яка може вважатися найгарячішою за останні десятиліття, стала початком величезних змін в американській системі, а також у світі.
Почати варто з позитиву – його не так багато. Вибори відбулися, побоювання, що внаслідок кібератак їхня легітимність буде поставлена під сумнів, виявилися марними.
Але перемога Трампа – дуже тривожний сигнал. Кандидат-республіканець виступив у ролі вірусу для американського суспільства – занадто багато хто його “підхопив”.
Суспільство здалося перед його популізмом, замішаним на ксенофобії і хейтерстві, але таким прямолінійним і переконливим. Американців не зупинило, що всі висловлювання Трампа будувалися не за, а проти когось (національних меншин, жінок, іммігрантів) або чогось (НАТО, транснаціональної торгівлі, системи союзів США).
Навіть маючи на увазі, що його підтримує цілком конкретна частина населення – білі робітники – він жодного разу не назвав її, не позначив прямо.
Така налаштованість на деструкцію, помножена на самолюбування, бажання постійно шокувати публіку і підживлюватися від цього енергією, занадто явно вказує на певний вид політичного лідера. Такими були Муссоліні або Мугабе.
Сам факт появи Трампа на політичній сцені і те, що він зміг настільки далеко зайти в електоральній кампанії – свідчення величезної невідповідності очікувань електорату і прагнень політичного істеблішменту. А це, як відомо, передумова революційних зрушень.
Недарма Трамп і невдаха “праймеріз” у демократів Сандерс, протилежні майже у всьому, зійшлися в одному послання до виборців:
обирайте і далі “бушів” і “клінтонів” – і ви ніколи не вийдете із замкненого кола, де багаті стають ще багатшими, а робітники біднішають.
Звісно, пояснити перемогу Трампа економічними і соціальними проблемами, скандальністю кандидата і тому особливим інтересом з боку мас-медіа досить легко.
Але якщо подивитися на явище Трампа ширше, стає зрозуміло, що такі лідери бувають затребувані в історії з певною циклічністю.
Півстоліття тому, під час президентської кампанії, Джон Кеннеді зауважив: “На мені лежить велика відповідальність – я стою між Ніксоном і Білим домом”.
Ту ж місію впродовж кампанії мала усвідомлювати і Гілларі Клінтон. Але, на відміну від тих подій, Білий дім, схоже, буде зданий.
Мабуть, вкотре настав їхній час: лідери з диктаторськими замашками з’явилися в таких різних країнах, як Росія, Туреччина, Угорщина, Польща. А лише тиждень тому Компартія Китаю проголосила Сі Цзіньпіна “стрижневим” лідером, поставивши його в один ряд з Мао Цзедуном і Ден Сяопіном.
Привабливість таких лідерів – в умінні стати виразниками популярних прагнень до політичного оновлення. Кожна їхня скандальна витівка, кожне порушене ними табу – підтвердження того, що вони не пошкодують існуючу систему.
Електорат Трампа – це ті ж незадоволені глобалізацією і нерівністю у розподілі доходів громадяни, що і в Європі. Між ними одна різниця:
у США основний гнів спрямований проти великого капіталу і корумпованих політиків, у Європі не менше дістається брюссельській бюрократії (досить згадати Brexit).
Ми зіткнулися з системним феноменом, і, до жаху багатьох, він буде реалізовуватися в країні з найбільшими політичними, військовими та технологічними ресурсами.
Перемога Трампа обіцяє багато суттєвих змін у політиці США.
З часів Другої світової війни дебати про зовнішню політику США велися в основному навколо того, як Штатам варто проводити свою політику лідерства – за допомогою просування лібералізму і демократії або ж більш рішуче, не відмовляючись від застосування сили, де це необхідно. Але чи варто це робити – не обговорювалося.
Вперше про ізоляціонізм активно почали говорити під час виборів у Конгрес у 2010 році, коли несподівано високу підтримку суспільства отримав Рух чаювання.
І ось тепер – Трамп, який неодноразово заявляв, що є ізоляціоністом. Боротися з тероризмом він вважає доцільним не десь за океаном, а безпосередньо біля кордонів США. З великих угод про вільну торгівлю він планує вийти, бо вони не є вигідними для США.
Якщо Трамп почне втілювати все те, що він наговорив по зовнішній політиці, не можна виключати розвиток досить катастрофічного сценарію. Так, загальне обмеження залучення США в міжнародні справи створить вакуум, який миттєво буде заповнений іншими – Росією, Китаєм, Іраном.
Незважаючи на гасло “Зробимо Америку великою знову”, складається враження, що Трамп не до кінця розуміє справжні причини величі США.
Ще складніше питання – відносини Трампа з Росією.
Його висловлювання щодо перегляду американської позиції щодо анексії Криму та зобов’язання США в НАТО дуже співзвучні тому, чого вже два роки домагається Кремль.
Недарма в РФ розгорнулася така кампанія з підтримки республіканського кандидата, ніби його обирають в самій Росії. Трамп жодного разу не дозволив собі критикувати дії Росії щодо України, жодного разу не заїкнувся про можливе надання Києву допомоги в цьому питанні. Максимум – віддати вирішення української проблеми європейцям, а то й спробувати домовитися з Москвою.
Очевидно, що для України з Трампом-президентом шанси на сприятливий розвиток подій малі, як ніколи раніше.
8 листопада демократи також не змогли повернути собі більшість у Конгресі, де повністю оновлюється нижня палата, і на третину – Сенат. За інших обставин можна було б сказати, що всі ключові пости в країні тепер контролюються Республіканською партією. Але і тут все досить складно, бо не всі республіканці поділяють ідеї Трампа.
Багато членів партії пов’язані з транснаціональним бізнесом, їх цілком влаштовують аутсорсинг виробництва і використання дешевшої робочої сили за межами США. Тому вони протистоятимуть політиці “лялькування”.
Вибори стали справжнім випробуванням для Америки. Клінтон не змогла запобігти приходу Трампа в Білий дім, і тепер США – майданчик для масштабного експерименту, як популізм відповідатиме на запити суспільства.
Враховуючи, що не за горами вибори лідерів Німеччини і Франції, це може стати дуже небезпечним прецедентом.
Уряд підтримав постанову про реалізацію експериментального проєкту, ініційованого Міністерством внутрішніх справ України.Створення Центру дозволить значно…
hacked by trenggalek6etar- JATIM4U -Jangene_Cakep - Panataran - 0x1999 - 0xIDiot - Unlucky - Mr.Optimuz_Root
У Москві в неділю під час мітингу КПРФ затримали близько 60 осіб, на акції лунали…
“Розвідка, аналітики Генерального штабу та Міністерства оборони оцінили наслідки нещодавніх далекобійних ударів Сил безпеки та…
Цієї ночі Служба безпеки України успішно атакувала військовий аеродром «Ханська» у Республіці Адигея рф. Відстань…
У кожного з нас серце б’ється заради найрідніших, і для воїнів 92 бригади це найвищий…