«Я не хочу робити уроки зі своєю дитиною і після цього я погана мати?!»: пост, що облетів весь інтернет

Сучасне життя не залишає нам вибору. Або ти успішна мама, що має хорошу роботу та доньку, що відвідує додаткові заняття чи спортивні секції, а коли ви зустрічаєтесь вечорами дома, то ви розмовляєте читаєте книги, або дивитися фільми. Але наступного дня отримаєте «2» і почуття провини, що не допомогла доньці. Або ви відкладаєте всі свої хобі та звичайні розмови на задні плани та готуєте уроки, щоб завтра отримати довгоочікуване «12».

Я вибрала перший варіант. Моя донька підліток і вона вже сама здатна робити уроки, але у неї не має бажання цим займатися. А я не хочу сваритися і так з підлітком, що тільки починає свій «бунт».

Саме через це я – погана мама. Бо працюю. Бо багато втомлююсь. Вечори проводжу у сімейному колі, або на різних заходах та зустрічах. Бо відвідую додаткові заняття з англійської замість того, щоб робити з донькою уроки. Бо на вихідні ми їздимо на дачу, а ввечері я хочу просто відпочити.

Я погана мама, тому що замість сварок про невиконанні домашні завдання я з донькою обговорюю її цілі на життя та мрії. Тому що, хочу, щоб мої діти були щасливими, здоровими та відпочилими, а не відмінниками з золотими медалями. Діти – це радість, тому я не хочу витрачати час з ними на скандали та сварки.

Я не розумію, навіщо дітям досі дають домашні завдання? Невже не можна взяти приклад з закордонних шкіл та навчитися поєднувати теорію і практику відразу на уроках? Невже ніхто дійсно не розуміє, що у нас є чимало можливостей, що виникнули тільки зараз, а ми замість того, щоб скористатися ними маємо вчити уроки?

Я погана мама, бо моя дитина рідко робить уроки, а я не намагаюся довести наскільки це корисно та цінно для неї, бо це було б щирою брехнею.

Хоча, насправді, я вважаю себе прекрасною мамою з такою ж донечкою, але в очах суспільства я завжди буд поганою мамою, що не зуміла навчити дитину-підлітка «правильно» жити.

Я люблю школу, яку відвідує моя донька. Там хороші вчителі та директор, але проблема ж не у ній, а у самій системі освіти. Може досить міняти ідеї, назви предметів чи підручників, а повністю передивитися програму навчання й удосконалити її так, щоб бідолашні діти та батьки не витрачали півночі на виконання домашнього завдання чи провину за те, що вони його не зробили

Проте, напевно, ви все одно скажете, що я погана матір.