УКРАЇНА LIVE

В неділю, о 7 ранку дзвонить свекруха. Напередодні ми з чоловіком гуляли, прийшли пізно, та й виспатися хотілося, – розповідає Світлана. – Запрошує на дачу, на шашлики. Відмовляємося, як можемо, але вона наполягає, вмовляє: м’яса купила на всіх, замаринували вже, поїхали…

Світлана розбудила чоловіка, він побурчати з сну, але зрозумів. Тим більше знає – мама не зупиниться. Їдуть усі: свекруха зі свекром, брат з дружиною і вони.

Одружені Світлана з Дмитром 3 роки, брат з дружиною два місяці тому весілля справили. Дітей ще ні у кого немає. Сумнівна, звичайно, перспектива, вихідний день зі свекрухою провести, але що поробиш. З дівером і його дружиною у нас відносини нормальні. Свекор у нас чудовий, а свекруха… ну потерпимо, що ж тепер.

Подружжя жило зі свекрухою цілий рік і цього Світлані цілком вистачило. Втомилася від її хитрощів і нахабства, та й вічні причіпки задовбали. Свекор тоді синові сам і сказав, щоб ми швидше йшли на знімну квартиру, бо мама невістку дістане. Свекруха була дуже жадібною. Про таких кажуть: взимку снігу не випросиш. Свекра пиляла все життя, що мало заробляє. Але той, мабуть, був товстошкірим.

Потім Світлану з Дмитром початку пиляти, що мало на спільне господарство дають, багато їдять, гроші витрачати не вміють, віддавайте мені, а я буду вам видавати. Але молоді не погодилися і пішли від неї.

Знімали молоді квартиру теж близько року, а потім батьки Світлани з’їхалися з бабусею і їм дісталася її квартира. Молодший брат чоловіка дружину до свекрухи в будинок відразу приводити відмовився: надивився, як старший брат з дружиною пожив біля мами. Вони теж знімають квартиру, збираються свою в кредит брати.

А Світлана з чоловіком на радощах, що не доведеться в кредитне ярмо впрягатися, купили стару машину.

– Діма чайку попив, снідати відмовився: на шашлики ж їдемо, пішов в машину, я зателефонувала його брату з дружиною, чекайте, мовляв, виїхали за вами. Там теж не сильно раді були, але робити нічого.

Свекруха по-доброму не відстане. Тим більше, якщо м’ясо купила, вона ж позеленіє від жадібності, якщо не приїдуть, а вона такі гроші витратила. Дві години добиралися. На дачі вже свекруха зі свекром їх чекали.

– Ой, а ми поки вас чекали, вирішили сітку на паркані перетягнути, зараз закінчимо, хлопці, приєднуйтесь, допоможіть батькові, ми швиденько. Ой, дівчатка, чого стояти, давайте поки картопельку посадимо, ви вдвох за півгодини впораєтесь.

Ну треба, так треба. Діма сопе, голодний же. Сітку натягнули, а давайте теплицю поправимо, а дівчата поки ягоди просапають, та квіточки прополять, а потім ми дружно газончик пострижемо, а потім хлопці ганок обштукатурять…

– Діма запитує: «Мамо, а шашлик де? Ми ж без сніданку». На що матуся весело почала щебетати, що зараз все буде, не переживайте, і м’ясо готове, тільки ще антену встановіть, а то вітер її зірвав, телевізор не можна подивитися.

Вечоріло. Світлана не витримала і на черговий наказ свекрухи щось зробити, розвернулася і в машину пішла. А друга невістка старається, вона ж ще так близько з мамою чоловіка не знайома. Свекруха не витерпіла, прибігла і в машину, ледащо соромити:

– Як їсти, так перша прибіжиш! А допомогти людям похилого віку – немає тебе! Лінива ти, Світлано, навіщо мій син з тобою одружився, не розумію. Так і знай: просто так годувати не буду, хто не працює, той не їсть!

Дмитро підійшов, заступився за мене, темніє вже, весь день важко працювали, голодні. Досить вже, пора додому збиратися. Тоді свекруха зволила скомандувати своєму чоловікові, щоб розводив багаття.

– Сидимо, втомлені, темно вже, свекор вугілля розкочегарив, а свекруха в будинок пішла, а звідти урочисто винесла пакет. З сосисками. По дві штуки на кожного. Ми вже не витримали, встали з-за столу і поїхали. По дорозі в кафе гамбургерів взяли, хоч поїли хлопці.

Ми були обурені. Адже, якби сказала заздалегідь, що кличе допомогти, сини б матері не відмовили, тільки поснідали б з ранку, та з собою тормозків набрали, а то б і м’яса самі купили і приготували.

Образилися на свекруху, страшно. Тільки вона не зрозуміла чому, ще й з претензіями почала нам надзвонювати: «Значить, як шашлик їсти, ви відразу всі прилетіли, а як працювати, так вас нема! Виростила діток, тільки за шматок м’яса до матері поїхати згодні. Ні допомоги, ні підтримки. І невістки попалися, обидві ледачі і жадібні, сосиски їм не до вподоби. Бач, аристократія».

Через тиждень подзвонила знову мама чоловіка: мовляв, усвідомила, м’яса купила, робити нічого не будемо, посидимо, збирай всіх, сину, виїжджайте негайно. А свекор повідомлення пише: «Не слухай її. М’ясо не брали. Треба дах перекрити, не приїжджайте, я вже робітників найняв, мати просто платити не хоче».

– Ми просто вимкнули телефони, а що – у нас вихідний…