У мить убивства розмовляв з вагітною дружиною телефоном: деталі загибелі молодого воїна на Донбасі

16 листопада у районі проведення операції ООС під час несення служби з охорони базового табору загинув військовослужбовець 80 окремої десантно-штурмової бригади солдат Горошко Іван Сергійович.

Обставини загибелі з’ясовують.

За цими кількома реченнями – непросте життя та трагічна смерть 21-річного уродженця Кіровоградщини, який пішов боронити Україну, горе його молодої тепер уже вдови та ще ненародженого сина, який батька знатиме лише з фотографій та маминих спогадів.

Детальніше – у матеріалі OBOZREVATEL.

Іван Сергійович Горошко народився 7 липня 1999 року у селі Кальмазове Вільшанського району Кіровоградської області. Рано втратив маму, тож за якийсь час його батько одружився вдруге – з жінкою, яка мала своїх дітей. Тож усього в родині, окрім самого Вані, виховувалися ще його сестра та двоє братів.Як розповіла OBOZREVATEL координаторка ГО “Знам’янське об’єднання “Майдан” Наталія Тишкевич, жила родина бідно: у батька Івана були проблеми з ногами і група інвалідності, тож забезпечити родині заможне існування він не міг. Через брак коштів у сім’ї, зрештою, Івана зі звичайної школи, де він вчився з першого класу, перевели до Знам’янського інтернату.

“Ваніна вихователька з інтернату, Катерина Онищенко, розповідала, що він був дуже чуйним хлопчиком. Усі про нього кажуть тільки добре. Абсолютно всі. У Вані було багато друзів, з якими він проводив багато часу”, – розповідає Тишкевич.

Одним із найближчих друзів хлопця, за словами волонтерки, був його одноліток Олексій Рум’янцев. Із ним Іван Горошко познайомився у Знам’янському військкоматі у квітні 2019 року: обидва хлопці були призвані на строкову службу. Вони разом пройшли підготовку у навчальному центрі в Житомирі. А потім, у серпні 2019-го, Іван підписав контракт – і разом із другом потрапив на службу до 80 ОДШБр, що дислокується у Львові.

Іван служив розвідником-навідником 3 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти в/ч А 0284.

“Там, у Львові, Ваня познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Оленою. Молодесенька зовсім дівчина, 19 чи 20 років їй. Ця дитина – теж сирота. Живе у Львові з бабусею. Вони якийсь час із Ванею зустрічалися – а потім вирішили побратися”, – розповіла Тишкевич.

Весілля відсвяткували там же, у Львові, 29 червня 2020 року, наступного дня після Дня Конституції. На своє перше сімейне свято молодята запросили близьких друзів. Святкову вечірку влаштували в українському стилі.

Жили, за словами знайомих, у казармі. Чекали на народження первістка: син Івана та Олени має з’явитися на світ у лютому 2021 року.

А у жовтні підрозділ, в якому служив Іван Горошко, вирушив на Луганщину, у зону проведення ООС.

Тієї ночі, 16 листопада, Іван розмовляв з коханою дружиною телефоном, коли п’яний співслужбовець вистрелив йому в голову.

“Це було близько 1:30 ночі. Олена розповідає, що вони з Ванею розмовляли телефоном. І в цей час вона почула постріл – і розмова обірвалася. Олена почала дзвонити, куди могла. Подзвонила й Олексію, який був свідком на їхньому весіллі і служив разом з Іваном. І їй сказали, що її чоловік загинув… Та п’яна наволоч підійшла… Він вистрелив йому в потилицю. Без причини. З п’яних очей… А далі ще й вклав Вані в руки автомат і намагався розказувати, що Ваня сам застрелився”, – розповідає Тишкевич.

Згідно з повідомленням військової прокуратури, наразі стрілець затриманий за підозрою у скоєнні умисного вбивства. Він повністю зізнався у скоєному – і пояснив, що вбив Івана Горошка, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння.

Після пережитого вагітну дружину Івана Горошка, як розповідає Тишкевич, госпіталізували у лікарню. Поруч із нею – їхні спільні друзі та волонтери. Олена наполягла, аби її коханого поховали у Львові. “Вона казала: якщо моя дитина не побачила живого батька, я хочу водити сина на його могилу, щоб він знав, що в нього батько – герой”, – розповідають друзі родини.

“Мій рідний і найкращий чоловіче у світі, ти назавжди залишишся у моєму серці, я розказуватиму нашому малюку, нашому маленькому Горошкові, що наш татко – герой. Смерть забрала тебе у мене. Я обіцяю: зроблю все, як ти хотів і мріяв. Знай, що ти найдорожчий, найрідніший і найкоханіший чоловік у нашому житті. Назавжди залишишся у наших серцях. Вічна пам’ять, рідний”, – написала на своїй сторінці дружина вбитого воїна Олена.

Знайомі Івана згадують: він дуже хотів бути щасливим. Однак, щастя його виявилося недовгим. Молодому чоловікові судилося назавжди залишитися 21-річним і так і не здійснити найбільшу власну мрію: потримати на руках власного сина.