Знам’янчанка шиє іграшки, аби заробити на лікування чоловікові, пораненому на війні (ФОТО)

Плюшеві слоники, ведмедики, коти й собаки: знам’янчанка Аліна шиє іграшки, аби заробити на життя сім’ї та лікування чоловікові – учаснику АТО Олександру Осіпову. Про це вона розповіла Точці доступу.

Плюшеві слоники, ведмедики, коти й собаки: знам’янчанка Аліна шиє іграшки, аби заробити на життя сім’ї та лікування чоловікові – учаснику АТО Олександру Осіпову. Про це вона розповіла Точці доступу.

В 2014 році 35-річний уродженець Знам’янки отримав на війні тяжке поранення – куля наскрізь прошила стегно. Сталося це на кургані Савур-Могила у Донецькій області.

Сам Сашко розповідає, що того дня разом із побратимами потрапив у засідку. З усіх сторін військових почали обстрілювати. Бій тривав близько трьох години. Під час протистояння у чоловіка поцілив снайпер.

Олександр пережив низку операцій, лікувався в обласному госпіталі та столичному інституті нейрохірургії. Спочатку ходив з паличкою, а нині й зовсім прикутий до візка.

Він пережив купу операцій, там такий діагноз, що я навіть повторити не можу. В нього дуже сильні болі. Нерв на нозі наче й не задітий, але чому так – не знають навіть лікарі. Після поранення були операції, операції й операції. Спочатку Сашко з паличкою ходив, а зараз він в інвалідному візку. Можливо, тому що йому обрізали нерви по спинному мозку, які відповідають за чутливість ноги, – розповідає Аліна.

До цих подій Аліна працювала у торгівлі. Але стан чоловіка все погіршувався, й вона була змушена звільнитися, аби його доглядати. За таку роботу отримує 34 гривні на місяць.

В Україні нам сказали, що зробили все, що могли. Але нам навіть діагноз остаточний не встановили. Ми відправляли документи за кордон – але там допомогти теж поки не можуть, оскільки не знають, як із цим працювати – діагнозу немає. А в нас навіть такого обладнання немає, щоб дізнатися, що в нього точно. В Сашка почалися судомні напади, він часто втрачав свідомість, сам удома бути не може, тож ми прийняли таке рішення, – пояснює жінка.

Додає, так у неї звільнився час не лише на догляд коханого, а й на заняття рукоділлям.

З дитинства я любила творчість. І в дорослому житті щось завжди в’язала вечорами. Особливо взимку, коли роботи немає, – ми живемо в приватному секторі. А колись побачила рекламу в соцмережі подібних іграшок. Мені стало цікаво, я зайшла на ютуб, а сама раніше й крючок у руках не тримала, лише спицями в’язала, і подивилася, як воно робиться. Мені сподобалося і сама почала в’язати іграшки, – говорить кропивничанка.

За чотири місяці роботи Аліна створила близько 150 іграшок. Переважно в’язала на замовлення:

Ціна поробки залежить від розміру. Маленька – від 28 сантиметрів – 250 гривень, 41 сантиметр вже коштуватиме 350-400. В’яжу слоників, котиків, собачок, міньйонів зв’язала багато, панди, єнотики. Щодо витраченого часу: якщо отак сісти, щоб ніхто не відволікав, – можна за п’ять годин маленьку іграшку зробити.

Спеціальну плюшеву пряжу замовляє в інтернеті. Зазначає – вона гіпоалергенна. Використовує спеціальні кріплення для «очей» іграшок, дитина таке кріплення не відірве і ґудзик не проковтне.

Родині дуже потрібні гроші. Лише протисудомні й знеболювальні препарати для Олександра обходяться близько 15 тисяч гривень на місяць.

А ще ж треба якось жити – харчуватися, платити комунальні платежі, – каже Аліна.

Розповідає – раніше чоловік заробляв, ремонтуючи комп’ютерну техніку, але зараз почувається настільки погано, що змушений відмовлятися від замовлень.

Особливо йому зле, коли погода міняється, в такі моменти Сашко лише лежить, навіть сидіти не може – так йому боляче. Але ж ніхто не буде чекати, поки йому стане краще. Тим більше, зараз нам взагалі дуже страшно самим виходити з дому й в себе людей приймати – чоловікові не можна хворіти коронавірусом, у нього абсолютно немає імунітету, – говорить жінка.

Разом пара вже 15 років. Познайомилися, коли обоє працювали в ресторані під Суботцями. Аліна – покоївкою, Олександр – охоронцем. Згадує: він гарно залицявся, дарував букети, як справжній чоловік завжди брав на себе відповідальність.

Сашко в свою чергу пишається підтримкою дружини й духом не падає, сподівається, що закордонні лікарі таки відгукнуться і він полетить на обстеження та подальше лікування.