УКРАЇНА LIVE

Все більше дослідників постають перед глибоким запитанням, що робить собак такими добрими друзями. 

Але виявляється вивчення собак може навчити нас тому, що таке бути людиною.

Журналіст Джеф МакГрегор спілкується з науковцями, які вивчають собак, щоби глибше пізнати людину. Одним з видатних британських експертів із питань людського пізнання і еволюційних процесів, які визначають його, є психологиня, директорка Лабораторії порівняльного аналізу та Центру вивчення собак Єльського університету Лорі Сантос.

Вона отримала ступінь бакалавра біології та психології і ступінь доктора психології в Гарварді.

Вона зірка TED Talks і медіа-сенсація, оскільки викладає найпопулярніший курс в історії Єльського університету “Психологія і гарне життя”, який більшість її учнів називають “Класом щастя”.

Сантос вважає, що вивчення собак “розповість нам дещо важливе про те, що робить людей особливими”.

“Я почала займатися собаківництвом не тому, що цікавилась собаками як такими, більше мене цікавили теоретичні питання, що випливають з роботи з приматами”, – пояснює вчена

За її словами, собаки “дійсно зацікавлені в тому, щоб звертати увагу на те, що роблять люди; дійсно пов’язані з нами комунікативним зв’язком”.

Від печерного живопису та “Одіссеї” Гомера собака неминуче була в людському мистецтві та культурі. Собака скрізь з нами, в нас і навколо нас.

Як символ сміливості чи відданості, як метафора та аватар, як поганий собака, божевільний собака або як учасник сценарію добра, собака щільно вплетена в наші історії.

Але навіть такий культурний зсув блідне порівняно з подорожжю собаки в реальному світі.

Приблизно століття тому, в більш аграрний час, пересічна собака була пристосуванням для звичайної комори на господарстві. Прихильний і відданий фермеру, звичайно, пастух овець, мисливський партнер або борсук-гончак, охоронець нічної варти, але собака мало чим відрізнявся від корови, коня чи мула з точки зору своєї корисності та стосунків із родиною.

Так було до середини 20 століття, коли ми урбанізувались і переїхали в міста, а собака теж переїхав на задній двір будинку в містах.

Потім, у 1960-х роках, вони здійснили великий стрибок – від собачої будки на покривало завдяки нашийникам від бліх. Собака більше не є допоміжним членом сім’ї, а повноправним членом з доброю репутацією.

Лорі Сантос спало на думку, що розуміння собак, оскільки вони приручені людьми протягом тисячоліть, відкриє вікно в роботу людського розуму, зокрема, на те, яку “роль відіграє досвід в людському пізнанні”.

PhD студент Єльського університету, в якому викладає, Лорі Сантос, Зах Сільвер взявся досліджувати “чи мають домашні собаки деякі наші з вами здібності”.

Він зазначає, що “як правило, ми вважаємо, що собаки повинні цінувати допомогу”, однак “собака може обрати “егоїзм”, “домінування” або “агресію”, якщо вони мають сенс для нього”.

Наприклад, під час експериментів у певних конфронтаційних сценаріях собака міг “зчитати” домінування у досліднику і просто обирати іншого дослідника.

Або собака міг просто обрати найшвидший шлях до найбільшої кількості їжі

“Я думаю, що наміри можуть відігравати важливу роль в оцінці собаками поведінки інших, – каже докторант Єльського університету.

Зах Сільвер також припускає, що “собаки переймають людські схильності до соціальної оцінки”.

Виявилося, що і досвід собаки дуже важливий.

“Дресировані собаки підходили до просоціальних акторів значно частіше, ніж до антисоціальних, тоді як непідготовлені домашні собаки не віддавали перевагу жодному з акторів, – показали дослідження.

Ці відмінності між собаками з різним досвідом дресирування дають підстави вважати, що хоча собаки можуть демонструвати прихильність до інших просоціальних людей в деяких контекстах їх здатність до соціальної оцінки менш гнучка і менш стійка порівняно з людською”.

Лора Сантос пояснює: “Робота Сільвера дає нам певне уявлення про те, що собаки можуть класифікувати людські дії, але для цього їм необхідні певні форми навчання.

Його робота ставить перед нами нові питання про те, як досвід впливає на пізнання собак”.