Коломиянка Наталія Сенюк, мати загиблого на Донбасі Героя України Тараса Сенюка, не може знайти порозуміння з водієм маршрутного автобуса. Жінка каже, що він три роки просто знущається, але зараз терпіння в неї вже нема. Пані Наталія хоче, аби чоловіка просто звільнили.
Вона звернулася зі скаргою до мера, лист з вимогою вплинути на ситуацію направили і десантники з частини, яка названа ім’ям Тараса Сенюка, пише Репортер.
Не розуміють
Коломиянин Тарас Сенюк – єдиний військовий з Прикарпаття Герой України. Цю нагороду він мав отримати ще за життя за успішну бойову операцію в зоні АТО, в якій зумів врятувати два підрозділи солдатів. Він загинув 3 червня 2014 року під час нападу бойовиків на колону сил АТО, яка рухалася з Ізюму в район Слов’янська.
Колишній командир 95 бригади Станіслав Чумак каже, не здивувався, що Тарас був попереду колони, бо по-іншому зробити не міг.
Вони познайомилися під час служби в 95 бригаді. Сенюк спершу був там командиром роти, а потім став комбатом. Брав участь у миротворчих місіях у Косово.
«Це був ініціативний офіцер, багато часу приділяв службі, особовому складу, – згадує Станіслав Чумак. – Це була дійсно військова людина. Брався за всі задачі, виконував їх».
Нині Чумак у добрих стосунках з матір’ю Сенюка – пані Наталею. Каже, побратими всіляко її підтримують. Не раз запрошували на різні події в Одеську військову академію, де готують десантників. Свого часу її закінчив і Тарас – з золотою медаллю.
За словами Станіслава Чумака, пані Наталя ніколи не зверталась за допомогою, але тут її терпіння закінчилось. Жінка розповіла про конфлікт з водієм, який триває вже кілька років. Тому військові зо два тижні тому надіслали офіційного листа до мера Коломиї від командира військової частини А1910 десантно-штурмових військ ЗСУ, яка носить ім’я Героя України Тараса Сенюка. У ньому просять розібратися в ситуації.
«Ми зробили кімнату-музей, і там є багато про Сенюка, – говорить Станіслав Чумак. – У Житомирі назвали його ім’ям 13 окремий десантно-штурмовий батальйон. Там щороку проводяться кубки рукопашного бою в його честь. Його шанують в Одесі, Житомирі, але не в Коломиї. Ми розуміємо втрату, а в Коломиї – чомусь ні».
Остання крапля
За словами Наталії Сенюк, конфлікт з водієм маршрутки №4а триває з 2017 року. Відтоді вона лікується у військовому госпіталі, тож часто їздить тією маршруткою у шпиталь, бо має проблеми зі здоров’ям.
Каже, водій автобуса дорікає їй за посвідчення, мовляв, жінка багато їздить.
«Постійно кривився, – розказує пані Наталія. – Було, що добігаю, він побачив, закрив двері та поїхав, хоч за графіком ще мав стояти п’ять хвилин. У мене лівий бік лиця після інсульту не працював, то зараз вже трохи відновилося. Аби щось сказати, я мусила собі допомагати язиком. І він теж не лишив це у спокої, питав, чого я облизуюсь».
Каже, спершу нікуди не зверталася і просто ковтала образи. «Я йому нічого не зробила, я терпіла три роки, – говорить пані Наталя. – Питала, чому він чіпляється, що я йому зробила? Буркнув лише щось під ніс. Показувала посвідчення, що мій син загинув на війні, а він казав, що не винен у цьому».
Терпець жінці увірвався 25 листопада. Якраз їхала знову оформлятися у госпіталь, бо почувалася геть погано.
«Сіла на маршрутку недалеко від моєї хати на «4а» і той водій зразу на мене: «Чого ви їдете цією маршруткою, їдьте двійкою, бо тут багато людей», – пригадує пані Наталя. – Але після мене зайшли ще троє чи четверо».
Того ж дня жінка написала скаргу на ім’я мера і зараз вимагає, аби водія звільнили.
«Особисто з мером говорила, той просив, аби я простила того водія, – говорить жінка. – Відповіла, що не прощу, бо то не вперше».
Нема ким замінити
За словами міського голови Коломиї Богдана Станіславського, відповідь матері і військовим вже надали, «провели роз’яснювальну роботу» з перевізником і водієм.
«Перевізник до неї дзвонив, вибачився, водій також подзвонив і вибачився, – каже мер. – Жінка вимагає, аби його звільнити, але я не маю повноважень сказати так приватному підприємцю. Той перевізник має всього два маршрути. На одному їздить він, а на другому – водій. Зараз будемо формувати нову мережу та оголошувати новий конкурс, тож врахуємо цю ситуацію. Але звільняти чужих людей я не можу».
Перевізник Роман Непийвода щодо останнього інциденту пояснює, що тоді був перший рейс – багато дітей до школи, в садок, люди на роботу, плюс карантинні обмеження, тож водій звернувся до пасажирів, мовляв, хто не на роботу і має можливість – аби чекали на другий рейс. Це він переповідає зі слів водія.
«А пані Наталя це сприйняла, що це особисто до неї відносилося і почався цей конфлікт, – стверджує перевізник. – І нічого більше чути не хоче. Я їй пояснював, що водій взагалі міг не зупинитися».
Про те, що конфлікт між його водієм і Наталією Сенюк триває вже три роки, каже, не знав.
«Я вибачився, водій вибачився. Але я не маю ким замінити працівника, – говорить Непийвода. – Найду когось – заміню. Маршрут можуть закрити взагалі. Тоді постраждають усі люди».
Поки Наталія Сенюк добирається двома маршрутками, аби не перетинатися з тим водієм. Їде до вокзалу, там чекає на іншу маршрутку, яка їде додому. Каже, з іншими водіями проблем не мала ніколи.
В Україні вже почали вручати повістки через пошту. Але суттєве покращення мобілізаційного процесу поки не…
Погода у грудні в Україні дійсно дивує. Спершу сонячно, потім захурделить чи заллє дощами. З…
Нововведення обіцяють принести значні зміни, які позитивно позначаться на кожній родині та допоможуть виховувати нове…
Недотримання цієї вимоги може призвести до неприємних наслідків, включаючи повернення незаконно виплачених коштів Для багатьох…
Ситуація починає набувати дедалі більших масштабів, і зниження мобілізаційного віку стане точкою неповернення На початку…
Олег Тимошенко, керівник Черкаського ТЦК, зізнався, що іноді переглядає пабліки, де повідомляють про місця видачі…