УКРАЇНА LIVE

Національний банк має намір скоротити обсяг готівки в обігу з 14,3% в 2015 році до 9,5% до ВВП в 2020 році. Про це минулого тижня заявила глава НБУ Валерія Гонтарєва. За її словами, активне впровадження безготівкових платежів є «одним з основних стратегічних напрямів розвитку банківської системи України». Згідно з інформацією Нацбанку, за минулий рік 58% доходів населення отримало в безготівковій формі, і при цьому тільки 18% витрат проводилися безготівково.

В першу чергу впроваджувати безготівкові платежі голова Нацбанку вважає необхідним в щоденних операціях – оплату транспорту і комунальних послуг; а також закликала переводити всі державні виплати, починаючи з пенсій і стипендій, у безготівкову форму. І додала, що зусилля НБУ будуть зосереджені на таких напрямах, як зниження попиту на готівку, популяризація безготівкових платежів, розвиток платіжної інфраструктури та зміна звичок людей.

Про те, наскільки своєчасним і правомірна дана ініціатива, а також про те, кому таке нововведення може бути вигідно, спеціально для Forbes вважає юрист Олександр Виговський.

Пропоновані заходи Національного банку України (НБУ), спрямовані на підвищення обсягу безготівкових фінансових операцій та популяризацію безготівкових платежів серед населення, є черговою спробою виведення з «сірої зони» тих чималих капіталів, які там звертаються. У той же час слід визнати, що зусилля НБУ в цій сфері навряд чи будуть сприяти детінізації економіки, швидше навпаки, прискорять втеча капіталів у тінь.

Задекларовані Нацбанком основні напрямки роботи щодо збільшення обсягу безготівкових фінансових операцій, особливо такі як «популяризація безготівкових розрахунків» та «зміна звичок людей (!)», навряд чи принесуть позитивні результати у цій сфері. У той же час звичні для регулятора адміністративні заходи – наприклад, посилення обмежень на розрахунки готівкою, про яких говорять вже не один рік, також можуть виявитися сумнівними з точки зору їх ефективності.

На сьогоднішній день обмеження на розрахунки готівкою в Україні встановлені постановою Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» від 06.06.2013 р. №210. Згідно п. 1 цієї постанови, для розрахунків фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги), а також для розрахунків фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, встановлено ліміт у розмірі 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень. При цьому фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, що перевищує 150 000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (в тому числі в депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

На практиці такі обмеження порівняно легко обходяться громадянами; схеми обходу пов’язані з подрібненням платежів за великі покупки, використанням відстрочки і розстрочки здійснення платежів, залученням для розрахунків посередника – юридичну особу, оформленням покупки у кредит, коли з продавцем за товар розраховується вже не фізична особа, а банк, при цьому кінцевий покупець погашає кредит банку (що відбувається явно не «протягом одного дня»).

Обхід зазначених обмежень пов’язаний насамперед з небажанням населення демонструвати свої витрати податковим органам (і цю звичку людей» регулятор навряд чи зможе змінити), а також побоюваннями, пов’язаними з хитким становищем багатьох українських банків в умовах перманентної фінансової кризи. Можна припустити, що у випадку введення нових обмежень з’являться нові або ускладняться існуючі схеми обходу, і загальний ефект виявиться нульовим.

Ефективність запропонованих заходів буде високою лише при досягненні відповідного рівня розвитку системи безготівкових розрахунків, характерного для західних країн, але не для України. Оборот великих сум готівки, який бентежить НБУ, свідчить насамперед про недовіру населення до банківської системи в цілому, яке адміністративними заходами (наприклад, зниженням ліміту готівкових операцій) не зменшити.

Крім того, в умовах хвилі банкрутств серед банків вибір надійної фінансової установи для відкриття поточного рахунку може виявитися непростим завданням, адже в будь-який момент часу владелецсчета може зіткнутися з неможливістю зняти гроші зі свого рахунка.
В умовах девальвації гривні і підвищення цін штучне стимулювання регулятором безготівкових розрахунків може призвести до подальшого зменшення торгового обороту. Тіньова прибуток при цьому так і залишиться в тіні, просто поширенішою стане практика приховування реальних розрахунків готівкою, наприклад, шляхом оформлення продажу через договори дарування, прикриття розрахунків фіктивним заліком зустрічних однорідних вимог та ін. Крім того, електронні декларації державних чиновників і політиків більш ніж красномовно дають зрозуміти пересічним громадянам, що зберігати гроші краще не в банках.

Швидше за все, ці нововведення лобіюються банками, які мають намір за рахунок комісійного прибутку від розрахунково-касового обслуговування хоч частково покрити нестачу процентного прибутку. Для них дана міра може принести свої вигоди: збільшення залишків коштів на клієнтських рахунках, підвищення обсягу доходів за рахунок тарифів за перерахування і зняття грошових коштів з рахунків, розширення клієнтської бази. Однак навряд чи такий захід суттєво підвищить ліквідність банків і стане панацеєю від неплатоспроможності, яка останнім часом по-справжньому епідемічний характер.