“Не знаю як далі жити без тебе, коханий”:

“Не знаю як далі жити без тебе, коханий”: що відомо про зaгиблиx під Новомихайлівкою українських військових

У районі Новомихайлівки на Донбасі в суботу, 6 лютого, підірвалися і загинули двоє молодих бійців – Назарій Поліщук та Олексій Подвезенний. Вони служили в 28-й ОМБр імені Лицарів Зимового Походу. Незважаючи на молодий вік, обидва кілька років провели на фронті. У вівторок, 9 лютого, їх поховають у рідних селах на Луганщині та Черкащині.

Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Загинув за тиждень до закінчення контракту

Назарію Поліщуку було всього 24 роки. Через кілька днів, 14 лютого, у нього закінчувався контракт і він мав повернутися додому. Батьки вже чекали його, готувалися до приїзду. Але, на жаль, він загинув.

“Назарій на контракт пішов у 2017 році, сам. Школу закінчив за три роки до цього. Потім трохи навчався і працював. У сусідньому селі в нього була дівчина, у них народилася донька, їй уже 6 років. Але якось у них не склалося, вони розійшлися, зараз його колишня дружина заміжня. Але на похорон у вівторок, 9 лютого, вони приїдуть.

У Назарія дуже проста сім’я, мама більше вдома, а батько працює на тракторі. Родина багатодітна. У нього ще є старша сестра і три молодших брати”, – розповіли нам у сільраді.

Останнім часом у Назарія були стосунки з дівчиною з Донецької області на ім’я Вікторія. Вони навіть створили окрему сторінку в соцмережі. Після загибелі Назарія Вікторія написала на своїй сторінці “Ми тебе ніколи не забудемо”.

“Сім’я дуже побожна, всі ходять до церкви, Назарій теж ходив. А в школі він був спортсменом. Найкраще грав у футбол, волейбол, баскетбол. Можна сказати, рівних йому не було. Дуже товариський, у нього багато друзів, його всі знали. Зараз майже всі в селі переживають через його загибель, батьків дуже шкода”, – розповів один із місцевих жителів, який знав Назарія в школі.

Любив риболовлю і футбол

Інший загиблий – Олексій Подвезенний, йому було всього 23 роки. Олексій родом із Луганської області, село Червоний Деркул. Навчався в школі сусіднього села Красна Талівка.

Пані Тетяна, одна з учительок, яка викладала в Олексія українську мову в середніх класах, сказала нам: “Це був дуже добрий, усміхнений хлопець. Доброзичливий, із ним багато хто дружив, він такий відкритий, привітний. Він дуже любив риболовлю, часто бігав вудити рибу на річку. Це велика трагедія для нас, все село переживає за нього, як за рідного. Похорон буде у вівторок, 9 лютого. У Олексія залишилися мама і сестра Тамара”.

Директорка Красноталівської школи Олена Чепель теж запам’ятала Олексія як дуже доброго хлопця.

“От ніякої агресії, характерної для нинішніх підлітків, у нього ніколи не було. Це був звичайний хлопчик, дуже старанний і сумлінний. Любив поганяти м’яча з хлопцями. Він ріс у простій родині. Тато в нього працює кочегаром на заставі, мама – на сільськогосподарському підприємстві, на току.

Ще є старша сестра, але вона живе окремо. Наскільки я пам’ятаю, спочатку Олексія призвали в армію, а потім уклав контракт. Він пішов служити в 18 років. Дуже багато наших випускників зараз служать тут, на заставі (Станиця Луганська. – Авт). У 2014 році багато хлопців тут були поранені, а ось загиблих не було, Олексій став першим. Для села це велике горе, ми всі разом його переживаємо”, – каже директорка.

Третього військового, який був разом із Назарієм та Олексієм, важко поранено. Зараз за його життя борються лікарі Дніпропетровської лікарні ім. Мечникова. За словами головного лікаря закладу Сергія Риженка, у хлопця серйозні множинні поранення.