Пост українки підкорив мережу: “Я живу в Чехії… і тільки тут я відчула себе людиною, так чому…”
Я живу в Чехії. Я їду на роботу по чудовим дорогам на чудовому автобусі з м ‘ якими сидіннями, який завжди приходить за графіком, щоб я могла планувати свій
Я живу в країні, де 60 % населення не ходять до церкви і вважають себе атеїстами, але в Чехії розвинена автопромисловість і кілька відомих торгових марок по всьому світу.
На роботі вони не вимагають від мене писати звіти та заповнювати ′′ листи самооцінки “, Мені не треба проходити сертифікацію та змагатися з колегами за підвищення категорії.
Вперше я вийшов на театральну сцену тут у шкільному звітному концерті.
Перший раз у мене є власний клас та чудові учні, яких я люблю.
Вулиці в моєму місті називаються ′′ Липа “, ′′ Школа “, ′′ Курорт ′′ і головна площа Світу.
Ввечері можу піти з роботи і не боятися.
Маю приємність відкривати для себе музику чеських композиторів, а також тих, кого знала раніше, і переді мною невідомо.
Я можу ходити на семінари, майстер-класи, абсолютно добровільний професійний розвиток стільки разів на рік, тому що моя робота платить мені все це.
Наші педагогічні поради веселі та веселі.
Я можу піти по вулиці, а незнайомець, який зустрічається школяр скаже мені ′′ добр [ден “.
І чоловіки, і жінки трясуться руки в касі магазину кажуть ′′ добрий день ′′ і ′′ до побачення “, а водій автобуса може запитати, чому мене давно не бачили і побажати мені ′′ гарного дня “.
Я отримую зарплатню, яку б ніколи не отримував в Україні, і мою освіту цінують.
У мене є можливість подорожувати, якої я б ніколи не мав в Україні.
Моя дитина нарешті насолоджується школою.
Я живу в будинку з чистим під ‘ їздом, теплими стінами, регульованим опаленням у кожній кімнаті та чудовим видом з вікна. Опади тут йдуть прямо під землею, а газові труби ховаються в стінах.
Я живу в країні де сортують сміття а біля сміттєвих баків зазвичай прибирають і не смердять відходи.
Мені не треба щомісяця брати показання лічильника або впускати декларацію в квартиру. Всі перерахунки постачальник компанія робить самостійно і перераховує різницю для нас.
Я знаю, якщо щось трапиться за кілька хвилин прибудуть екстрені служби і допоможуть мені.
В Україні мене переслідувала депресія через депресію
– низька заробітна плата,
– постійне відчуття, що ти комусь винен,
– неможливо купити собі красиві речі (тільки друге),
– неможливо йти туди, куди хочу,
– розбитий асфальт на моєму подвір ‘ ї і погані дороги,
– забиті та старі маршрутки,
– постійне хамство навколо,
– зеленіє від цвілі стін мого будинку, на яких вода ллється від іржавих опадів,
– необхідність іноді ходити в різні кабінети типу обленерго чи облгаз,
– погані шкільні оцінки мого сина та його категоричне небажання йти до школи,
– неможливо встати за правду в суді,
– почуття невпевненості.
Нам кажуть – неважливо де ти живеш, бо приведи себе в будь-яку країну.
Тоді чому я нарешті відчула себе людиною тут?
І мені дуже сумно, що люди, які живуть в моїй рідній країні, щодня мають боротися з різними обставинами.
І вирішують питання, які не ведуть їх до щастя, замість того, щоб влаштовувати життя навколо себе.
Шукайте деталі в групі Facebook
