Із учителів − у піхоту

Єлизавета вже вісім місяців проходить службу в одній з механізованих бригад. Дівчина свідомо обрала військову кар’єру. Вісім років вона працювала вчителем фізичного виховання в одній зі шкіл Кривого Рогу, а тепер зі своїм підрозділом виконує бойове завдання на Луганщині.

На одній позиції їх двоє дівчат і вони на рівних із чоловіками, серед яких є досвідчені, з потужним бойовим досвідом сержанти, і зовсім молоді хлопці, які нещодавно лиш прийшли, несуть службу та утримують ділянку фронту. Ніяких преференцій, однакові обов’язки, хіба що живуть окремо в затишному бліндажі, ну і дрова для пічки чоловіки рубають. Разом із побратимами дівчата несуть службу і спостерігають за діями ворога.

Єлизавета пройшла курси підготовки в «Десні», показала там добрі результати. Особливо до душі, як не дивно, дівчині припала стрілецька зброя, і вона досить впевнено нею володіє.

– Я давно мріяла про військову службу, але вагалась – чи витримаю я і не підведу своїх товаришів, − розповідає дівчина.

Вона завжди була патріотично налаштована, брала активну участь у місцевому Майдані у 2014 році. Гарна фізична форма та захоплення спортом допомагає дівчині нарівні з чоловіками переносити всі тягарі військової служби. Не кожний чоловік здатний покинути улюблену роботу, чудових учнів, одягнути військову форму і виконувати завдання на передній лінії. Тому для Лізи адаптація до фізичних навантажень та специфічного польового побуту тривала не довго. Усе компенсувалось великим бажанням та мотивацією.

У відпустці Ліза завітала до рідної школи.

– То було дуже круто, колеги зраділи моєму візитові, а діти дивились на мене з захопленням, наче то була не я – їхня вчителька фізкультури, а інша людина, − каже дівчина.

Час уже йшов до вечора, і ворог зазвичай в цей період починав «прощупувати» і провокувати піхотинців. Ми попрощались, а дівчина залишилась на опорнику − весела, щира, дівчина-весна, впевнена у собі й своїх товаришах.