УКРАЇНА LIVE

Отець Володимир Ващук 15-років гарував в Канаді на заробітках, щоб побудувати власну парафію мрії в місті Червоноград на Львівщині

Отець Володимир головуючий парафії пресвятої Богородиці міста Червоноград. З часом священнослужитель побудував першу у місті катехитичну школу та соціальну пекарню.

“Кожна людина має працювати і заохочувати іньших. А священник тим більше, має давати приклад до праці своїм парафіянам. А не лише на словах – прийдіть бо ви зобов’язані. Ніхто нікому нічого не зобов’язаний” – розповідає отець.

Місце де зараз розташована парафія, ще 20 років тому було занедбаним і закинутим. Там збирались асоціальні елементи населення.

“Коли я сюди прийшов, тут не було нічого. Був пустирь, хащі, як кажуть в народі. Закинуте місце де збирались наркомани і алкозалежні”, – розповідає отець Володимир.

Щоб створити парафію мрії чоловік зняв рясу, та поїхав на заробітки.

“В Канаду поїхав, заробляти гроші. Плитку клав, хліб пік, на пекарню ходив. Я мав заробляти гроші, оскільки прийшовши сюди, тут нічого не було. Людей на парафії було дуже мало. І треба було заробити гроші, попросити в українців в Канаді, достукатись до їхніх сердець. Ти заробляєш ті кошти чесною працею, пізніше привозиш сюди (в Україну – Ред.), пізніше бачиш результат і тобі стає приємно жити“, – каже отець.

За 15 років заробітків отець Володимир не полишив мрію, повернувся в Україну, та таки її реалізував.

“Воно все зроблене з любовю, з відданістю. Коли мене запитувались в Торонто українці, що для вас є та парафія? що ви за нею так вболіваєте, що збираєте кошти! Я казав, що це моя третя дитина“, – ділиться отець.

Отець Володимир головуючий парафії пресвятої Богородиці міста Червоноград. З часом священнослужитель побудував першу у місті катехитичну школу та соціальну пекарню.

“Кожна людина має працювати і заохочувати іньших. А священник тим більше, має давати приклад до праці своїм парафіянам. А не лише на словах – прийдіть бо ви зобов’язані. Ніхто нікому нічого не зобов’язаний” – розповідає отець.

Місце де зараз розташована парафія, ще 20 років тому було занедбаним і закинутим. Там збирались асоціальні елементи населення.

“Коли я сюди прийшов, тут не було нічого. Був пустирь, хащі, як кажуть в народі. Закинуте місце де збирались наркомани і алкозалежні”, – розповідає отець Володимир.

Щоб створити парафію мрії чоловік зняв рясу, та поїхав на заробітки.

“В Канаду поїхав, заробляти гроші. Плитку клав, хліб пік, на пекарню ходив. Я мав заробляти гроші, оскільки прийшовши сюди, тут нічого не було. Людей на парафії було дуже мало. І треба було заробити гроші, попросити в українців в Канаді, достукатись до їхніх сердець. Ти заробляєш ті кошти чесною працею, пізніше привозиш сюди (в Україну – Ред.), пізніше бачиш результат і тобі стає приємно жити“, – каже отець.

За 15 років заробітків отець Володимир не полишив мрію, повернувся в Україну, та таки її реалізував.

“Воно все зроблене з любовю, з відданістю. Коли мене запитувались в Торонто українці, що для вас є та парафія? що ви за нею так вболіваєте, що збираєте кошти! Я казав, що це моя третя дитина“, – ділиться отець.

Отець Володимир головуючий парафії пресвятої Богородиці міста Червоноград. З часом священнослужитель побудував першу у місті катехитичну школу та соціальну пекарню.

“Кожна людина має працювати і заохочувати іньших. А священник тим більше, має давати приклад до праці своїм парафіянам. А не лише на словах – прийдіть бо ви зобов’язані. Ніхто нікому нічого не зобов’язаний” – розповідає отець.

Місце де зараз розташована парафія, ще 20 років тому було занедбаним і закинутим. Там збирались асоціальні елементи населення.

“Коли я сюди прийшов, тут не було нічого. Був пустирь, хащі, як кажуть в народі. Закинуте місце де збирались наркомани і алкозалежні”, – розповідає отець Володимир.

Щоб створити парафію мрії чоловік зняв рясу, та поїхав на заробітки.

“В Канаду поїхав, заробляти гроші. Плитку клав, хліб пік, на пекарню ходив. Я мав заробляти гроші, оскільки прийшовши сюди, тут нічого не було. Людей на парафії було дуже мало. І треба було заробити гроші, попросити в українців в Канаді, достукатись до їхніх сердець. Ти заробляєш ті кошти чесною працею, пізніше привозиш сюди (в Україну – Ред.), пізніше бачиш результат і тобі стає приємно жити“, – каже отець.

За 15 років заробітків отець Володимир не полишив мрію, повернувся в Україну, та таки її реалізував.