Отець Володимир Ващук 15-років гарував в Канаді на заробітках, щоб побудувати власну парафію мрії в місті Червоноград на Львівщині
Отець Володимир головуючий парафії пресвятої Богородиці міста Червоноград. З часом священнослужитель побудував першу у місті катехитичну школу та соціальну пекарню.
“Кожна людина має працювати і заохочувати іньших. А священник тим більше, має давати приклад до праці своїм парафіянам. А не лише на словах – прийдіть бо ви зобов’язані. Ніхто нікому нічого не зобов’язаний” – розповідає отець.
Місце де зараз розташована парафія, ще 20 років тому було занедбаним і закинутим. Там збирались асоціальні елементи населення.
“Коли я сюди прийшов, тут не було нічого. Був пустирь, хащі, як кажуть в народі. Закинуте місце де збирались наркомани і алкозалежні”, – розповідає отець Володимир.
Щоб створити парафію мрії чоловік зняв рясу, та поїхав на заробітки.
“В Канаду поїхав, заробляти гроші. Плитку клав, хліб пік, на пекарню ходив. Я мав заробляти гроші, оскільки прийшовши сюди, тут нічого не було. Людей на парафії було дуже мало. І треба було заробити гроші, попросити в українців в Канаді, достукатись до їхніх сердець. Ти заробляєш ті кошти чесною працею, пізніше привозиш сюди (в Україну – Ред.), пізніше бачиш результат і тобі стає приємно жити“, – каже отець.
За 15 років заробітків отець Володимир не полишив мрію, повернувся в Україну, та таки її реалізував.
“Воно все зроблене з любовю, з відданістю. Коли мене запитувались в Торонто українці, що для вас є та парафія? що ви за нею так вболіваєте, що збираєте кошти! Я казав, що це моя третя дитина“, – ділиться отець.
Отець Володимир головуючий парафії пресвятої Богородиці міста Червоноград. З часом священнослужитель побудував першу у місті катехитичну школу та соціальну пекарню.
“Кожна людина має працювати і заохочувати іньших. А священник тим більше, має давати приклад до праці своїм парафіянам. А не лише на словах – прийдіть бо ви зобов’язані. Ніхто нікому нічого не зобов’язаний” – розповідає отець.
Місце де зараз розташована парафія, ще 20 років тому було занедбаним і закинутим. Там збирались асоціальні елементи населення.
“Коли я сюди прийшов, тут не було нічого. Був пустирь, хащі, як кажуть в народі. Закинуте місце де збирались наркомани і алкозалежні”, – розповідає отець Володимир.
Щоб створити парафію мрії чоловік зняв рясу, та поїхав на заробітки.
“В Канаду поїхав, заробляти гроші. Плитку клав, хліб пік, на пекарню ходив. Я мав заробляти гроші, оскільки прийшовши сюди, тут нічого не було. Людей на парафії було дуже мало. І треба було заробити гроші, попросити в українців в Канаді, достукатись до їхніх сердець. Ти заробляєш ті кошти чесною працею, пізніше привозиш сюди (в Україну – Ред.), пізніше бачиш результат і тобі стає приємно жити“, – каже отець.
За 15 років заробітків отець Володимир не полишив мрію, повернувся в Україну, та таки її реалізував.
“Воно все зроблене з любовю, з відданістю. Коли мене запитувались в Торонто українці, що для вас є та парафія? що ви за нею так вболіваєте, що збираєте кошти! Я казав, що це моя третя дитина“, – ділиться отець.
Отець Володимир головуючий парафії пресвятої Богородиці міста Червоноград. З часом священнослужитель побудував першу у місті катехитичну школу та соціальну пекарню.
“Кожна людина має працювати і заохочувати іньших. А священник тим більше, має давати приклад до праці своїм парафіянам. А не лише на словах – прийдіть бо ви зобов’язані. Ніхто нікому нічого не зобов’язаний” – розповідає отець.
Місце де зараз розташована парафія, ще 20 років тому було занедбаним і закинутим. Там збирались асоціальні елементи населення.
“Коли я сюди прийшов, тут не було нічого. Був пустирь, хащі, як кажуть в народі. Закинуте місце де збирались наркомани і алкозалежні”, – розповідає отець Володимир.
Щоб створити парафію мрії чоловік зняв рясу, та поїхав на заробітки.
“В Канаду поїхав, заробляти гроші. Плитку клав, хліб пік, на пекарню ходив. Я мав заробляти гроші, оскільки прийшовши сюди, тут нічого не було. Людей на парафії було дуже мало. І треба було заробити гроші, попросити в українців в Канаді, достукатись до їхніх сердець. Ти заробляєш ті кошти чесною працею, пізніше привозиш сюди (в Україну – Ред.), пізніше бачиш результат і тобі стає приємно жити“, – каже отець.
За 15 років заробітків отець Володимир не полишив мрію, повернувся в Україну, та таки її реалізував.
Батальйон «Nachtigall» Сил безпілотних систем ЗСУ висловлює щиру вдячність Службі безпеки України за проведення масштабної…
Служба безпеки спільно з ФБР, контррозвідувальними органами Республіки Польща та правоохоронними органами ЄС провела скоординовану…
Бути військовим – честь і повага! Військовослужбовці 55-ї окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» на зустрічі…
Позивні народжуються по-різному — із жарту, випадку чи характеру, але з часом стають більшими за…
Окупований Бердянськ вже четвертий рік перебуває під контролем російської влади. Росгвардія зайняла місто на третій…
Тестові зразки екзоскелетів надійшли до підрозділів нашого корпусу, а їх уже випробовують в логістиці та…