Ми часто не помічаємо важливого у буденних речах. Поки Росія не почала війну, ми не відчували ціни миру. Поки не поширилася пандемія, побажання здоров’я лунали, наче потерті слова. Навіть Великдень часто-густо зводять до яєць, «паски і ковбаски». Багато хто втрачає віру. У своїх ближніх. У майбутнє країни. В самих себе.
Та якби воїн не вірив у перемогу, чи зміг би він протистояти агресору? Якби лікар не вірив, що вирве пацієнта з обіймів хвороби, чи стало б йому духу знову й знову заходити до палати? Якби ми всі не мали віри в себе, чи побачили б ми, як наші знання, хист і мрії втілюються у добрі справи для інших?
Не гріх комусь надто довіритись, поклавшись на порожні і нещирі обіцянки… А от зневіра – то справжній гріх. Сказано у Писанні: по вірі вашій воздасться вам. І все ми зможемо. Це залежить лише від нас, від нашої віри. У власні сили, в Україну і в Господа Бога.
Ми прийшли до Свята Свят через випробування. Через війну і пандемію. Через негаразди і несправедливості. Не піддалися на шантаж агресора і не панікували через ковід. Ми чесно працювали, допомагали лікарям, лікарням, хворим, соціально незахищеним.
Як християни віримо, що Господь вказав нам дорогу до спасіння. Як українці, знаємо, що ця дорога пролягає через любов до свого народу, готовність захищати рідну країну і разом творити її майбутнє.
Наша Віра разом з Надією і Любов’ю вчать нас милосердю, небайдужості, готовності відгукнутися на біду. Водночас – зміцнюють нас у рішучості і непохитності. І не існує такої сили, яка б змусила нас звернути з шляху праведного. Милістю Божою все в нас буде добре. І буде мир.
Вітаю усіх вірних Православної Церкви України, яка вже третій Великдень зустрічає як українська незалежна церква. Поздоровляю православних інших церков. Щирі вітання – вірним нашої Української греко-католицької Церкви, протестантським громадам країни.
Вітаю всіх християн, всіх українців, для кого Великдень справді Великий День. Все у нас буде добре. Обов’язково!
Христос Воскрес!
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…