Без оголошення війни. 75 років японської атаки на Перл-Харбор
7 грудня 1941 року, о 7:48 ранку за місцевим часом, 355 японських військових літаків обрушилися на передову базу Тихоокеанського флоту США “Перл-Харбор на Гавайських островах. Раптовість виявилася повною: були потоплені або пошкоджено вісім лінкорів і вісім крейсерів, втрачено близько 400 літаків, завдано значної шкоди берегової інфраструктури. Атакуюча сторона втратила всього 29 літаків.
Японія, густозаселенное острівна держава, відчайдушно потребувала ресурсах. Для того, щоб їх отримати, був обраний шлях війни. Спроба сухопутної експансії була зупинена Червоною Армією, а в Китаї успішні в цілому військові дії поступово переросли в нескінченні. Військове командування вирішило, що необхідні результати зможе принести експансія на Тихому Океані, яка неминуче вела до зіткнення з Великобританією і Францією.
Адміністрація Франкліна Делано Рузвельта вважала, що дії Японії становлять загрозу національним інтересам США, а японські влади усвідомлювали, що в умовах війни в Європі тільки Америка здатна перешкодити реалізації стоять перед Токіо цілей. Однак американський конгрес виступав проти втручання у світову війну, так і в Японії розуміли, що якщо США не буде відразу нанесений смертельний удар, результат війни, швидше за все, виявиться несприятливим.
Президент США робив усе, що в його владі, щоб зупинити Японію. У 1940 році, після вторгнення японців у Французький Індокитай, Вашингтон вводить ембарго на поставки Токіо авіаційного обладнання та верстатів. 29 грудня 1940 року Рузвельт виголошує промову про арсеналі демократії, повідомивши про початок військових поставок Великобританії та Республіці Китай.
Влітку 1941 року адміністрація затверджує “План перемоги”, що передбачає багаторазове збільшення військового виробництва. В 1940 році в США не було побудовано жодного великого військового корабля, рік потому – 544. У 1940 році Америка виробила 400 танків, в 1941-му – 4.052. Виробництво артилерії зростає з 1.800 до 29.615 стовбурів. Цій масі техніки потрібно паливо, і в рамках обмеження на експорт нафти США вводять заборону на її продаж Японії.
Тихоокеанський флот залишає основну базу в Сан-Дієго і перекладається на передову – на Гаваї. Посилюється гарнізон Філіппін, яким командує самий авторитетний американський воєначальник – Дуглас Макартур. Ці заходи покликані стримати Японію, але в Токіо вони сприймаються як демонстрація готовності втрутитися в збройний конфлікт.
Командувач японським флотом адмірал Ямамото починає підготовку до атаки Перл-Харбора – бази, яку японці вважають вкрай вразливою. В якості основної мети нападу обрано лінкори – символ морської могутності. Незважаючи на те, що самі японці в ході нападу задіяли шість авіаносців, американський авіаносний флот був залишений без уваги.
Японці впевнені: раптовий розгром флоту стане для зніженої демократії настільки сильним ударом, що американці вже не наважаться кинути виклик Країні висхідного сонця. Але навіть якщо цього не станеться, імператорський флот на довгий період забезпечить собі свободу дій на Тихому океані, змусивши Вашингтон визнати регіон Японським морем.
Результат виявився прямо протилежним. Віроломний напад, здавалося неминучим і все одно стало несподіваним, мобілізувало американський народ. Наступного дня, виступаючи перед Конгресом, президент назвав 7 грудня днем, зазначеним ганьбою. Він закликав Сенат і Палату представників оголосити війну Японії. США вступили у Другу світову війну.
11 грудня війну США оголошує Німеччина, а з нею – і Італія. Угоди держав Осі цього не вимагали. Адольф Гітлер звинувачує в розв’язуванні війни адміністрацію Рузвельта. “Ми, націонал-соціалісти, анітрохи не здивовані тим, що англо-американський, єврейський і капіталістичний світ об’єднався з більшовизмом. В нашій країні ми завжди знаходили їх в такому союзі”, – заявляє він.
Виступ фюрера стало для Рузвельта справжнім подарунком. Він усвідомлював, що саме Німеччина, а не Японія, загрожує світовому порядку, однак не був упевнений, що конгрес погодиться оголосити війну Третього рейху. На всьому протязі військових дій саме Атлантичного театру США будуть приділяти основну увагу, сюди буде спрямована левова частка ресурсів, що тут буде виграна Друга світова війна.
Однак спочатку треба було зупинити японську експансію. Ключову роль в цьому зіграють авіаносці, які напередодні Перл-Харбора покинули базу флоту. У короткий термін американці відновили постраждалі при нальоті кораблі, в тому числі – затонулі. Жоден з розрахунків японців не виправдався: бойовий дух американського народу не був зломлений, а флот зберіг боєздатність.
Тим не менш, навесні 1942 року для американців були втрачені Філіппіни. У травні в Кораловому морі вперше зустрілися японський і американський флот. Це було перше морське бій, в якому кораблі знаходилися поза зоною видимості – удари наносили злітали з палуб авіаносців літаки. В червні 1942-го в битві за Мідвей Японія втратила всі учасники бою авіаносці і більше 200 літаків з кращими пілотами. Ініціатива перейшла до американців.
Японці билися за кожен острів, чинячи опір до останнього. Солдати імператорської армії воліли вмирати, а не здаватися. Тим самим Японія втрачала кращих бійців, які могли б продовжити боротьбу. У 1944 році США захопили Маріанські острови, що дозволило почати бомбардування Японії. 10 березня 1945 року при нальоті на Токіо загинуло щонайменше 80 тисяч осіб.
Бомбардування були покликані запобігти необхідність вторгнення в Японію, що спричинило б значно більші жертви, в тому числі серед мирного населення. Але крапку у війні поставили не запалювальні бомби, а зброю нового типу. Для того, щоб змусити Японію капітулювати, потрібні дві атомні бомби.
Про виправданості їх застосування суперечки тривають і зараз – через сім десятиліть після війни. Однак я не впевнений, що США стали б скидати бомби на Німеччину. Причина цього – ставлення до японців як недолюдей, поділюване як владою США, так і простими американцями, а також підтримується пропагандою.
Після вступу США в Першу світову війну емігранти з Німеччини просто зникли, ставши американцями. Вихідцям з Японії на початку 40-х років зробити це було неможливо – вони не виглядали, як типові американці. За рідкісним винятком вони опинилися у спеціальних таборах для інтернованих, де залишалися до кінця війни. Офіційні вибачення за це приніс лише президент Рональд Рейган в 1988 році.
Парадоксальним чином, поразка Японії у війні, зафіксоване актом про капітуляцію від 2 вересня 1945 року, заклало основу японського економічного дива. Кошти, раніше направлялися на оборону, стали інвестуватися у розвиток економіки. Держава, вважалося в першій половині XX століття досить відсталим, у другій половині стало уособленням технічного прогресу.
Змінилося і американське суспільство: на зміну призваним в армію чоловіків у верстатів встали жінки, вчорашні домогосподарки. Було розпочато масовий призов в армію афроамериканців. Проходити службу їм довелося сегрегованих підрозділах або на допоміжних посадах. Надалі ці ветерани відіграють важливу роль у боротьбі за громадянську рівноправність.
У результаті Другої світової війни земну кулю перетворився в арену протистояння двох систем, очолюваних двома гегемонами – СРСР і США. Після Холодної війни Америка залишилася єдиною наддержавою, і не в останню чергу це сталося в результаті змін, що відбулися в США внаслідок вступу в Другу світову війну.
Шукайте деталі в групі Facebook
