Блог історика: інтерв’ю, під час якого розвалився СРСР
25 років тому – 7 грудня 1991 року – лідери України, Росії та Білорусі зібралися на урядовій дачі у Біловезькій Пущі, де почали переговори про припинення існування СРСР.
А в цей час президент СРСР Михайло Горбачов у своєму кремлівському кабінеті давав телевізійне інтерв’ю українському журналістові.
“Зі схожих кроків, таких, як проголошення незалежності, починається ворожнеча між народами. Що ви будете завтра робити в Україні з 11 мільйонами росіян? – напосідав Горбачов. – А з представниками інших народів? Згадайте Нагорний Карабах, Тбілісі! Чи готовий народ України до кровопролитних конфліктів?”
Журналіст зауважив: “Михайле Сергійовичу, але ж у нас немає міжнаціональних конфліктів!”
Президент, який не звик, щоб його перебивали, розлютився, а тоді сказав: “Немає? Ну, тоді будуть… Обов’язково, я думаю, будуть”.
Телефонне прохання
Зрозуміло, звичайному київському журналістові потрапити до головного кабінету СРСР було абсолютно нереально. Але політичний оглядач державного телеканалу УТ-1 Зиновій Кулик був журналістом геть не пересічним – він мав солідні зв’язки у владних структурах у Москві.
Адже протягом шести років – з 1980 до 1986-го – він був секретарем парткому Державного комітету телебачення і радіомовлення УРСР, а потім три роки навчався в Академії суспільних наук у Москві.
Саме московськими зв’язками і вирішив скористатися Кулик, щоб реалізувати свою мрію – взяти інтерв’ю в керівника Радянського Союзу. До кого саме потелефонував, він ніколи не уточнював.
Натомість сьогодні про це нескладно здогадатися. Позаяк в Академії суспільних наук він навчався в групі, керівником якої був Георгій Шахназаров, помічник з міжнародних питань генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова. Коли в березні 1990 року Горбачова обрали президентом, Шахназаров став його радником.
Певно, Кулик звернувся з проханням про інтерв’ю саме до свого наукового керівника. Дуже хотів, щоб бесіда відбулася до 1 грудня, тобто до Всеукраїнського референдуму про незалежність України.
Проте справа рухалася повільно. З Кремля відповідали, що президент дуже зайнятий, треба чекати. Тим часом, референдум був дедалі ближче.
Раптом у 20-х числах листопада з’явилася надія – Москва попросила надіслати факсом основні запитання. А потім все загальмувалося.
Відповідь з Кремля
Вже минув Всеукраїнський референдум, вже оголосили його результати (люди підтримали незалежність), вже Леонід Кравчук став президентом України, а відповіді з Кремля все нема.
Лише у четвер 5 грудня надійшла довгоочікувана звістка: “У суботу президент СРСР чекає на вас об 11:00”.
До Москви поїхали удвох – Зиновій Кулик та режисер УТ-1 Петро Крайницький. Взяли з собою відеокасету. За правилами, керівника СРСР знімає спеціальна “кремлівська операторська група”.
Несподівана зміна ролей
Субота, 7 грудня 1991 року, Кремль. Початок розмови з Горбачовим виявився геть не таким, як планував інтерв’юер.
Річ у тім, що операторська група затримувалася, і о 11-й годині до президентського кабінету пустили лише Кулика. Режисера з відеокасетою залишили в секретаріаті очікувати операторів.
Михайло Сергійович почав розпитувати гостя про ситуацію в Україні. Адже він очікував, що всеукраїнський референдум провалиться, тобто більшість мешканців УРСР проголосують за союз із Росією. Ось так вийшло, що не журналіст інтерв’ював президента, а навпаки.
Постійно дзвонив телефон, Горбачов переривався, відповідав, помітно нервував. На черговому дзвінку раптом зблід і попросив Кулика вийти. Це телефонував лідер Казахстану Нурсултан Назарбаєв, літак якого приземлився в Москві для заправки паливом. Назарбаєв летів до Біловезької Пущі.
Михайло Сергійович переконав його залишитися в Москві. І, кажуть, пообіцяв посаду голови радянського парламенту.
Подвійний ефір
Об 11:45 до кабінету президента СРСР повернувся Зиновій Кулик у супроводі режисера Крайницького та операторської групи. Почали інтерв’ю.
Тим часом, у Біловежжі йшли повним ходом перемовини керівників України, Росії та Білорусі. Нарешті лідери трьох республік, які 1922 року заснували СРСР, оголосили про денонсацію договору про утворення Радянського Союзу.
![Кравчук, Шушкевич і Єльцин](https://ichef.bbci.co.uk/news/624/cpsprodpb/B65E/production/_92868664_1af82a65-5320-4b92-bc22-3ceca0462948.jpg)
То було найдовше інтерв’ю Михайла Горбачова. Не тільки тому, що тривало аж 105 хвилин (зазвичай журналістам надавали півгодини, а рекорд встановила французька журналістка – 47 хвилин), але головним чином тому, що Горбачов почав розмову як президент СРСР, а завершив де-факто як екс-президент – поки давав інтерв’ю, розвалилася держава, якою він керував.
Сенсаційний запис, звичайно, захотів показати головний телеканал Радянського Союзу – “Останкіно”. І навіть була спроба забрати в українських телевізійників відеокасету.
Після складних підкилимних маневрів усе ж таки досягли компромісу: українське і всесоюзне телебачення поставили його в ефір у той самий день. Але Москва транслювала інтерв’ю з купюрами, а Київ показав усе повністю.
Шукайте деталі в групі Facebook