УКРАЇНА LIVE

Гобелен-життя. Від задуму до виконання – майже 70 років

У Трускавці в художньому музеї Михайла Біласа зберігається колекція понад 200 робіт цього майстра текстильної пластики – гобелени, аплікації, пастелі. Один із гобеленів має дуже довгу історію, бо художник майже 70 років виношував у собі ідею створення картини, яка вразила його ще в дитинстві. Але в радянські часи він не мав можливості це втілити в реальність, тож одну з найяскравіших своїх робіт – «Вечірня молитва» він створив уже в незалежній Україні.

Про цей експонат – неповторний гобелен, про творчість цього народного митця розказала нам директорка музею Олена Білас-Березова.

ВТІЛЕННЯ ДИТЯЧОЇ МРІЇ

– Цей гобелен «Вечірня молитва» дуже цікавий своєю історією, – каже пані Олена, – Коли маленькому Михайлу Біласу було лише 3 роки, його батько, який був лісничим, отримав скерування працювати в село Медвеже на Дрогобиччину. Це було дуже гарне мальовниче село, яке протягом усієї творчої діяльності супроводжувало його. Бо як художник згадував, саме там він відчув красу природи, навчився розуміти та любити її й людей.

І от його згадка дитяча: як вони приїхали в це село, він вибігає в поле і серед маків, дзвіночків і колосків пшениці бачить капличку, таку малесеньку церковцю. Забігає в ту капличку, а там гарне різьблене зображення Богородиці з Ісусом Христом на руках і по боках два ангелики, а на шиї у Богородиці висить велика низка старовинних українських коралів.

Настільки сильним було це дитяче враження, що Михайло його проніс через усе своє життя. Але до 90-х років минулого століття він не міг виткати таку суто релігійну роботу, бо йому просто не дозволили б на жодній виставці це показати. Був радянський період, це заборонялося, вимагали представляти в основному символи Радянського Союзу, і ніякої релігійної тематики.

І ось лише в 1992 році митець виткав цей гобелен – майже через 70 років після того, як його в дитячому віці вразила ота картина з каплички. Настільки було сильне тоді у нього, маленького враження, що він у собі це тримав-тримав, а потім, коли виткав – і перші глядачі подивилися, сказав: «Нарешті я втілив оту свою дитячу велику мрію в полотно, в тканину – у такий гарний тканий килим».

Цей гобелен художник почав ткати в 1991-му, коли Україна стала незалежна і в 1992 році на суд глядача він представив цей гобелен, який назвав «Вечірня молитва».

На гобелені під еліпсоподібним склепінням – зображення Богородиці з Ісусом Хрестом на руках, та два маленькі ангелики обабіч, малесенька церковця і старовинні українські коралі як символ.

Михайло Білас мав у себе вдома ткацький верстак, і зараз цей верстак експонується у музеї. Коли до художника приходило натхнення, він сідав і робив малесенький малюнок, потім його збільшував до розмірів таких, якої величини має бути гобелен. Підкладав під нитки основу на ткацькому верстаті, сам підбирав і фарбував нитки у певний відтінок, сам виконував всю текстильну роботу і сам потім гачком, спицями, або голкою вив’язував різні цікаві елементи і нашивав на гобелен.

«Вечірня молитва» експонувалася дуже багато, Михайло Білас мав із нею чимало виставок в Україні. А потім з часом Білас сказав, що не потрібно возити, що має бути тут якась родзинка, а хто хоче подивитися його роботи, нехай приїжджає у Трускавець.

РОДЗИНКА ТРУСКАВЦЯ

Художній музей Михайла Біласа у Трускавці відкрився у 1992 році як перший в Україні державний прижиттєвий музей. До 2016 року він мав статус прижиттєвого музею. Білас жив у Трускавці, а в 2016 році у віці 91 рік художник помер. Його чудова колекція – це найпізніші роботи, експонується в музеї.

Художній музей Михайла Біласа розміщено в одному з найгарніших будинків Трускавця – старовинній віллі під назвою «Гопляна». Це пам’ятка дерев’яної архітектури початку ХХ століття і єдина зі збережених будівель зрубної конструкції. Вілла «Гопляна» побудована без жодного цвяха в традиційних формах модерну з елементами карпатського різьбленого стилю. Вона розташована в центральній частині курорту і дотепер є окрасою міста.

ДОВГИЙ ПОШУК СЕБЕ

У роботах Михайла Біласа, зазначають мистецтвознавці, помітне поєднання модерну з народними мотивами. Але художник не відразу прийшов до цього. Дуже довгим був період становлення Михайла Біласа як особистості, він довго себе шукав. У його родоводі по батьковій лінії є династія лісничих, по маминій – священників. Батько його хотів, щоб Михайло став лісничим, а мати – щоб син був священником.

Спочатку він погоджувався чи на ту, чи на ту професію, але згодом зрозумів, що праці лісничого йому замало, а для священника він занадто любить мирське життя. Тому він себе шукав: закінчив хореографічну студію драматичного театру, працював у театрі танцюристом і актором, йому пророкували велике майбутнє. Але цього майбутньому художникові було не достатньо. Згодом він навчався у музичному училищі, прекрасно співав, казали навіть, що він буде гарним співаком. Зрештою, майже у віці 40 років він вступив до коледжу Труша, тоді це називалося училище імені Івана Труша. А згодом – і до інституту декоративно-прикладного мистецтва, сьогодні це Львівська Національна академія мистецтв.

І як найталановитішого випускника цього вишу, Михайла Біласа запросили працювати до Львівського будинку моделей. Зрештою була праця у Харківському будинку моделей, у центральному Київському будинку моделей. Він на той період зумів поєднати і творчу працю, й народний напрямок.

Білас створив верети, волохаті ліжники, був майстром різних видів ткацтва: килимарства, гобелену, мінігобелену; автором аплікацій, декоративних квітів, пастелей, вишитих сервет, доріжок, подушок.

Україна має дуже гарні колекції робіт Михайла Біласа у різних музеях. В одному з найбагатших етнографічних музеїв у Коломиї є колекція близько 40 його робіт, крім того, колекція є у Дрогобицькому музеї «Дрогобиччина», є також окремі роботи, по кілька в різних музеях України, є чимало й за кордоном.

 

У художньому музеї Трускавця налічується понад 200 робіт Михайла Біласа – гобелени, аплікації, декоративні квіти, пастелі. Це здебільшого його творчий доробок десь із кінця 1980-х до 2016 року. Так, останній гобелен він виткав, коли йому було 82 роки. Він називається «Косівський базар». Художник навіть третю частину не зробив, бо вже не міг багато працювати. Останні 10 років він працював над пастелями.

МОДЕРНІЗМ ПЛЮС НАРОДНІ МОТИВИ

Михайло Білас, переконані музейники, сучасним залишиться назавжди. Тому що він зумів поєднати сучасний модерний почерк із народними мотивами. Його називали «композитором кольору» – настільки вдало він поєднував кольорову палітру. У роботі він міг використовувати один колір від найсвітлішого до найтемнішого тону, загалом, він чудесно відчував колір і міг це передати в тканині.

Художник ткав свої картини з вовняних ниток, які сам фарбував, бо він був прекрасний майстер фарбування. Вовну для роботи використовував різну – і місцеву, й закордонну. Друзі з Канади висилали йому матеріали, а він – на знак вдячності – висилав їм свої роботи. Тому ціла колекція його робіт є в Едмонтоні. Вовна, привезена з-за кордону, була гарна, якісна.

Михайло Білас донині вважається одним із найкращих художників-текстильників світу. Його мистецькі твори експонувалися в Індії, Польщі, Болгарії, Канаді, Франції, Німеччині, Румунії, Бельгії та інших країнах світу. Численні гобелени Біласа, серед яких і втілення його дитячих вражень – «Вечірня молитва», й сьогодні змушують глядача захоплюватися і дивуватися майстерності художника.

От як писав про нього відомий український поет Дмитро Павличко:

Клубки волокон різних кольорів, Простора хата. Таємничі стіни. Михайло Білас тут з волічки сплів Сукняний вічний образ України.

Після смерті художника Дмитро Павличко написав: «Тебе не стало, але образ України, створений тобою, ніколи не зблідне, не згасне, ти великий художник і незламний син України… Твій гобелен наді мною, твій голос у моїм серці, а в серці України сьогодні я чую молитву за тебе, вдячність тобі за дорогу до творчого життя нації, яке ніхто вже не зламає».