УКРАЇНА LIVE

Софія Рознійчук, яка під час пожежі на Закарпатті винесла з вогню молодших братів і сестер, опинилася в дитбудинку. Дівчинка зіткнулася зі зрадою найближчих людей, які примушували її утримувати велику сім’ю, а потім “викинули” як непотрібну річ.

Детальніше про ситуацію – в матеріалі OBOZREVATEL.

Маленька героїня прославилася на всю Україну
10-річна Софійка прославилася після пожежі в селі Кобилецька Поляна на Закарпатті – восени 2018 року дівчинка винесла з охопленого вогнем будинку чотирьох молодших братів і сестер. У цей час тато зі своєю новою цивільною дружиною і молодшою дитиною були в лікарні.

А потім Софія стала лауреатом всеукраїнської акції “Герой-рятувальник року – 2019”. У Києві її нагороджував президент Володимир Зеленський: дівчинці вручили грамоту, якою вона і зараз дуже пишається, а також планшет. Ось тільки рідний тато з мачухою відразу поцікавилися, а чи не дали Софійці грошей.

Дитину змушували утримувати велику сім’ю

Начальниця служби у справах дітей Рахівської райдержадміністрації Олена Кокіш розповіла журналістам OBOZREVATEL нові факти про те, з чим довелося зіткнутися дитині.

Софійка народилася 2008 року, а тільки 2012-го її тато встановив факт батьківства, хоча дівчинка із самого народження жила з ним. Мама не відмовлялася від неї в пологовому будинку, як писали деякі ЗМІ, просто тато міняв цивільних дружин. А вони народжували йому нових дітей.

Зараз чоловік живе з тіткою Софії – двоюрідною сестрою її матері. У чоловіка вже семеро дітей (після пожежі народилися ще двоє).

Раніше дівчинка змушена була жебракувати, щоб прогодувати п’ятьох молодших братів і сестер. Здавалося б, непосильна ноша для будь-якої дитини, але Софійка робила, що могла. Як вміла.

За словами Олени Кокіш, примушував дівчинку жебракувати її рідний тато: “Софійка фактично сама кормила велику сім’ю. У неї не було іншого виходу”.

Тата й маму “відсікли” одним рішенням
І “голові родини”, і його дружині було байдуже – де і скільки часу перебувають їхні діти. Влітку 2019 року 11-річна Софійка з молодшими братами і сестрами цілий тиждень жебракували на ужгородському вокзалі. Там вони і потрапили в поле зору правоохоронців, а потім міська служба у справах дітей відправила безпритульних у притулок.

За своїми дітьми приїхала мачуха, і за рішенням комісії жінці їх віддали. А ось татові Софійка виявилася вже непотрібна – в цей час чоловік “подорожував” по різних містах України.

Служба у справах дітей Рахівської райдержадміністрації подала позов до суду, щоб визнати дівчинку дитиною, позбавленою батьківського піклування.

Рідну маму Софійки, яка опинилася в притулку, знайшли аж у Вінницькій області. “У жінки нова сім’я, живе своїм життям. А щоб відмовитися від дочки, приїжджала до нас у Рахів. Навіть привезла нотаріально завірене доручення про відмову, а двічі особисто була присутня на судових засіданнях. Батько не з’явився в суд жодного разу. Його довго шукали – тому справа тягнулася два роки. В результаті тата і маму Софійки одним рішенням суду позбавили батьківських прав”, – розповіла Олена Кокіш.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області набуло чинності в січні 2021 року.

“За два роки чотири класи!”
Як розповіла OBOZREVATEL директорка Чинадіївського дитячого будинку Світлана Софілканич, спочатку із Софійкою було непросто – довелося поборотися з деякими шкідливими звичками, які, на жаль, є у дітей, які жили без належної батьківської опіки. Але зараз із дівчинкою все гаразд.

“До того, як потрапити до нас на тривале перебування, Софії довелося побувати і в інших дитячих установах, а з них вона разом з іншими дітьми приїхала до нас. Оскільки вже були знайомі, то тепер добре спілкуються”, – розповіла директорка.

За її словами, зараз співробітники дитбудинку допомагають Софії надолужити те, що було пропущено за багато років. Тут дівчинка вперше відчула смак дитинства, хоча і далеко від батьків: “Софійка екстерном закінчила четвертий клас. Була на морі, а 1 липня готується поїхати в табір в Івано-Франківську”.

Олена Кокіш зі служби у справах дітей додала, що Софійка до цього майже не розмовляла, не вміла читати і писати: “Вона була як Мауглі, а зараз так змінилася, розвинулася і розквітла!”

Чи буде все безхмарно і легко? Навряд чи. Але тепер у дитини, яка настраждалася за своє недовге життя, з’явився великий шанс змінити свою долю, “запрограмовану” батьками, які її зрадили.