Хотів, щоб війна закінчилася: на Донбасі загинув досвідчений боєць ЗСУ та батько трьох дітей

Збройні сили України продовжують зазнавати втрат на Донбасі. 26 червня, захищаючи незалежність держави, загинув 52-річний житель Кривого Рогу Андрій Гонар. У чоловіка, який протистояв російським окупантам з 2015 року, залишилося троє дітей.

Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Хотів, щоб війна закінчилася
Андрій Гонар загинув на фронті вранці від осколкових поранень. У нього залишилося троє дітей: 25-річна і 11-річна дочки, а також 23-річний син.

“Я сам відслужив строкову службу, хотів теж підписати контракт, щоб служити разом з батьком. Але він мені не дозволив”, – згадує син загиблого воїна Віталій.

Він розповідає, що батько на війну вирушив ще в 2015-му. Тоді він був військовозобов’язаним та його спочатку мобілізували. Вже потім чоловік підписав свій перший контракт. Служив у 128-й гірничо-штурмовій бригаді. А загинув уже в 58-й бригаді, практично в останній день свого контракту.

“Так, у нього закінчувався контракт. Він хотів приїхати додому, але все ніяк не виходило. Ми востаннє бачилися з ним взимку, він приїжджав у відпустку. А розмовляли з ним у четвер, 24-го. Він говорив, що знову йдуть обстріли”, – розповідає його рідна сестра Ірина.

Син і сестра чоловіка кажуть, що Андрій був патріотом, тому пішов захищати Україну. Він хотів, щоб війна скоріше закінчилася.

“У АТО було все простіше і зрозуміліше”
До початку війни Андрій Гонар працював водієм на різних підприємствах міста.

“Спочатку в автобусному парку, потім на заводі” Комуніст “в Кривому Розі. Я сам його знаю з 2017 року, я тоді приїхав до Кривого Рогу працювати і це була перша людина, якого я тут зустрів. З тих пір ми з ним подружилися”, – розповідає OBOZREVATEL його товариш Дмитро Білобров.

До моменту їхнього знайомства Андрій вже встиг побувати на фронті. “Він тоді повернувся і працював особистим водієм директора фірми. Однак він весь час говорив, що його тягне назад в АТО. Там у нього залишилися друзі, там йому було все простіше і зрозуміліше. Так він пояснював. І він уклав контракт, пішов служити в 128-у бригаду. Коли повернувся, його місце водія вже було зайнято, і я забрав його на роботу на ділянку, за який відповідав “, – згадує Дмитро.

Так сталося, що потім Дмитро поїхав працювати в інше місце, а Андрій залишився в Кривому Розі. І про те, що знову уклав контракт і поїхав воювати, своєму товаришу Гонар не признавався.

“Ми зідзвонювалися з ним місяців три тому, здається, на Великдень. Він говорив, що працює десь у Черкасах. Так і не зізнався мені. Тому що я лаявся, говорив, що вистачить, вже вік, потрібно влаштовуватися тут, у мирному житті. Тому для мене стала цілковитою несподіванкою звістка про його загибель на Донбасі”,– зітхає товариш Гонара.

За словами Дмитра, Андрій був з тих рідкісних людей, з якими можна було вирішити всі питання. А головне, він ніколи нікого не зрадить і не підставить. Він був надзвичайною людиною, згадує Білобров

Особисте життя Андрія Гонара не склалося. Він тричі намагався створити сім’ю, але безуспішно. Від першого шлюбу в нього є доросла дочка, у неї вже своя сім’я. Також він виховував сина Віталія від другого шлюбу. І весь час дбав про доньку від третьої дружини, купував їй одяг. Друзі кажуть, що він ще й доглядав своїх старих батьків, яких уже немає в живих.

Андрій захоплювався риболовлею, навіть на фронті знаходив час зловити рибу, посмажити і пригостити товаришів. Також він полював, незадовго до того, як пішов на фронт, купив рушницю.

І ще захоплювався автомобілями. У нього був старенький ВАЗ, який він подарував своєму другові перед тим, як поїхати на Донбас.

Поховають бійця Андрія Гонара в рідному Кривому Розі в середу, 30 червня.