Не сердіть підлітка: психолог про те, чим шкідливий батьківський негатив

Непослух, крик, грюкання дверима – із подібним “бунтом” стикаються, певно, батьки кожного підлітка і не завжди знають, як на таке правильно реагувати. Головне, не треба сердитися та гримати, закликають психологи.

Кілька порад для мам і татусів, як пережити цей буремний період, мають фахівці з Каліфорнійського університету, котрі дослідили, як реагують тінейджери на батьківський гнів.

Результати дослідження надрукувало видання Journal of Youth and Adolescence, пише Time.

Психологи, котра працювали з 220 батьками та їхніми дітьми-підлітками, дійшли висновку: тінейджер “гіперболізує” татову чи мамину негативну реакцію на свою поведінку і від того стає ще агресивнішим. Тобто тінейджер отримує з цієї реакції негативу більше, ніж насправді вклали в неї його батьки.

“Візьми себе в руки!”, – часто кажуть батьки підлітку під час його “вибуху”. І він сприймає це як зневагу до себе.

Бурхливі емоції підлітка часто помилково сприймаються батьками як негативні. А дитина, яка вважає виховні методи тата чи мами стосовно себе надто жорсткими, ще активніше огризатиметься, порушуватиме правила та тікатиме з дому.

Цікаво те, що негативна реакція від мами та негативна реакція від тата по-різному діє на дитину. У першому випадку підліток скоріше сперечатиметься або навпаки, закриється в собі. А в другому – стане агресивним.

“Стосунки батьків та тінейджерів досліджені гірше, порівняно зі стосунками тінейджерів і матерів, але результати нашого дослідження показують, що стосунки “батько-тінейджер” мають унікальне значення”, – говорить ад’юнкт-професор психології Місакі Натсуакі.

“Те, як батьки відповідають на негативні емоції їхніх дітей-тінейджерів, потенційно може дратувати чи посилювати їхню агресивну поведінку“, – додав науковець.

Через гормони, що вирують у тілах тинейджерів, їхні емоції видаються їм “більшими за життя”. І їм не віриться, що хтось, крім ровесників, у змозі зрозуміти та допомогти. Діти, котрих не розуміють батьки, частіше самовиражаються через агресію. А насправді вони лише хочуть, щоби їх почули.

Тим часом і для самих батьків підлітковий вік їхніх синів та дочок – це дуже непростий етап. Нещодавнє дослідження навіть виявило зв’язок між передпідлітковим та підлітковим віком дітей і депресіями матерів. На думку експертів, у цей період батьки видаються самі собі теплішими по відношенню до дітей, ніж вони є насправді. І коли підліток намагається вибороти собі таку-сяку автономію, тато і мама можуть почуватися знехтуваними.

“Коли тінейджери відсторонюються та закриваються в собі, батькам важливо з’ясувати, що саме почув їхній син або донька, та обговорити всі розбіжності у їхніх поглядах на батьківство”, – радить Натсуакі.

Психолог звертає увагу на те, що тінейджери, на відміну від молодших дітей, котрі є більш егоцентричними, навіть будучи не в гуморі можуть сприймати й чужу точку зору. Відверта дискусія батьків та дітей про різницю сприйняття здатна помогти краще зрозуміти одне одного та зблизитися, вважає Натсуакі.

“Коли батьки запрошують своїх дітей-тінейджерів ділитися їхньою точкою зору вони допомагають їм зміцнювати вміння аргументувати, а це корелюється з психологічним здоров’ям і щастям у подальшому житті”, – підсумовує дослідниця.

Нагадаємо, нещодавно психологи пояснили, що означають для сучасного підлітка “лайки” у соцмережах, та застерегли щодо їхньої “токсичності”.