УКРАЇНА LIVE

Прізвища, що закінчуються суфіксом “енко”, вважаються найбільш типовими для українців, і не тому, що становлять найбільшу групу, а тому, що практично не зустрічаються в інших слов’янських народів.

Українські прізвища з’явилися раніше, ніж російські

Той факт, що подібні прізвища набули поширення в Росії, пояснюється тим, що українці після приєднання до Московської держави в 1654 році становили другу за чисельністю після росіян етнічну групу.

Потрібно відзначити, що українські прізвища увійшли в ужиток раніше, ніж російські. Найперші згадки про прізвища з суфіксом “енко” відносяться до XVI століття. Їхня локалізація була характерна для Поділля, трохи рідше для Київщини, Житомирщини та Галичині. Пізніше вони стали активно поширюватися на Східну Україну.
На що вказує суфікс “енко”

Дослідник Степан Бевзенко, який вивчав реєстр Київського полку середини XVII століття, зазначає, що прізвища, які закінчуються на “енко” становили приблизно 60% від усього списку фамільних імен полку. Суфікс “енко” – зменшувальний і підкреслює зв’язок з батьком, що буквально означало “маленький”, “молода людина”, “син”. Наприклад, Петренко – син Петра або Ющенко – син Юська.

Пізніше древній суфікс втратив своє пряме значення і почав використовуватися як фамільний компонент. Зокрема він став доповненням не тільки для патронімів, але й для прізвиськ і професій – Зубченко, Мельниченко.