Чи обов’язковий у школі щоденник та чи має право вчитель писати у ньому зауваження

Джерело: Сніданок з 1+1

Редактор: Ксенія Ляпіна

Чи має право вчитель писати зауваження та ставити знаки запитання у щоденниках?

У соцмережах піднялася дискусія: батьки школярів обговорюють, чи може вчитель писати зауваження та малювати знаки запитання у щоденниках, а тим паче червоною пастою. Одні вважають, що щоденник – особиста справа дитини, інші називають його “обличчям школяра” і основним способом комунікації вчителя, учня та її батьків. У “Сніданку з 1+1” юрист ГО “Батьки SOS” Роман Бондаренко та психологиня Дар’я Селіванова розповіли, чи має право вчитель писати зауваження та ставити знаки запитання у щоденниках, а також чи потрібні вони у сучасних школах.

Юрист розповів, що існування щоденників не передбачено жодним нормативним актом:

Не має ніякого закону, постанови, розпорядження, який би запроваджував існування щоденників і їх ведення. Щоденник не є обов’язковим у школах. Якщо його немає у дитини, вона не може отримувати ніяких покарань.

Тому записувати домашнє завдання чи робити будь-які необхідні помітки дитина може й у звичайному зошиті чи блокноті. Щоденник, яким ми всі звикли його бачити — це не більш ніж просто традиція. Юрист пояснює:

Раніше це був засіб зв’язку між вчителем і батьками: коли не було мобільних телефонів, електронної пошти та месенджерів, тоді відповідно через щоденник передавалася інформація. Тепер використання щоденника як засіб інформації — це як кинути записку в пляшку, а пляшку кинути в море.

А от дитяча психологиня не погоджується з цим, адже з точки зору психології каже, що щоденник — це не безглузда річ:

Я прихильник того, щоб певна дисципліна та структура в освіті була. Вона потрібна дітям у тому, щоб було розуміння якихось завдань, відповідальності.

Хаос у зошиті, блокноті чи замітках, на думку Дар’ї, важче контролювати й батькам, і вчителю:

Я вважаю, що замінювати журнал у цій ситуації буде некоректно, бо тоді вчитель виявиться позбавленим якихось інструментів взаємодії з дитиною та вказівок на її помилки. Для цього потрібен якийсь акцент, і червона ручка це нормально.

Питання лиш у тому, наскільки дотриманий баланс між лояльними вказівками й рекомендаціями та зауваженнями вчителя й прискіпливим ставленням до дитини, яке теж може проявлятися в помітках у щоденнику. Тому якщо розгорнувши його ви помітили, що там все червоне, психолог радить поспілкуватися з дитиною, а після — із вчителем та всім разом шукати причини.