УКРАЇНА LIVE

Минулого тижня віце-президент США Джо Байден дотепно поглузував з Дональда Трампа.

“Час дорослішати, Дональд, час бути дорослим, ти – президент. Час щось робити”, – прокоментував він в ефірі одного з телеканалів чергові емоційні твіти новообраного президента.

Вибори в США завершилися, але там і далі триває бурхлива дискусія між демократами та республіканцями. Сторони не шкодують епітетів та взаємних звинувачень. А сьогодні Джо Байдена – представника партії, яка програла на виборах – приймають у Києві.

Мабуть, за задумом організаторів його візит має стати маленьким святом українсько-американських відносин. Буде багато пафосу.

При цьому всім зрозуміло, що немає жодної практичної потреби в приїзді американського віце-президента, працювати якому залишається лічені дні. І візит цей не більше, ніж жест.

За версією американського посольства, він “підкреслить важливість надання країні підтримки з боку США, а також засвідчить його (Байдена) особисту залученість до цієї підтримки”. Відповіддю з боку офіційного Києва є нагородження Байдена орденом. Такий собі ніби класичний обмін прощальними люб’язностями.

Однак існує небезпека, що у Вашингтоні можуть сприйняти це і як інший жест, досить непристойний – з боку Києва на адресу адміністрації Дональда Трампа. І це тоді, коли найголовнішим і нелегким завданням на американському напрямку зовнішньої політики України є розбудова відносин з новою командою Білого дому. І залагодження непорозумінь, які могли лишитися з часів передвиборчої кампанії.

Жести часом важать дуже багато у міждержавних відносинах та дипломатії.

Вони підкреслюють позицію країни. Вони можуть допомогти позбутися проблем або створити нові. Жести бувають свідомими чи просто помилкою, або ж недостатньо продуманим кроком.

Є небезпека, що у випадку візиту Байдена та його нагородження йдеться саме про останнє.

Однак відсутність усвідомленого умислу не применшує потенційної шкоди.

Надто очевидно, що в новій, поки що багато в чому незрозумілій Києву американській адміністрації можуть трактувати візит Байдена саме як усвідомлений недружній жест. І його легко обґрунтувати як продовження демонстрації симпатій Києва до демократів. Грунт для таких висновків щедро вдобрений розповсюдженими уявленнями про те, що Банкова грала на стороні Гілларі Клінтон під час минулих президентських виборів.

Тому Київ мав би бути принаймні обережнішим, хоча й жодним чином не применшуючи заслуг Джо Байдена та пошани до нього. Для цього в міжнародній практиці є вдосталь інших шляхів. Достатньо було почекати тиждень, коли Байден залишить офіційну посаду,  запросити до Києва – приміром, прочитати лекцію в університеті. І  нагородити з не меншими почестями.

Бо Джо Байден – справді друг України.

Причому тієї України, яка боролася на Майдані й вимагає змін – і точно не тої ненаситної, що на повну користається спадком Януковича і часом мало чим відрізняється від попередньої влади. Саме до останніх Байден звернувся у блискучій промові в грудні 2015 року у Верховній Раді.

“Ми бачили, як реформи впроваджувалися, а потім їх згортали. Ми бачили, як олігархи, які не зацікавлені у змінах, були відсторонені від влади, а потім бачили, як вони поверталися. Ми бачили, як реформатори переслідувалися”, – нагадав він про досвід Помаранчевої революції, застерігаючи аудиторію від повторення трагічних помилок.

“Я ніколи не розповідаю людям з інших країн, що їм робити, але ви не знайдете жодної демократичної країни в світі, де процвітає ракова пухлина корупції”, – наголосив на головній сьогоднішій проблемі України.

Згодом американський віце-президент зізнався, що дві-три години на тиждень витрачає на розмови з українським лідерами, в яких закликає активізувати реформи.

Джо Байден і Майдан поки не досягли того, чого прагнули. Всі розуміють, чому так відбувається.

Було би ідеально, аби заслужену сьогоднішню нагороду Байден отримав з рук людини, яка є уособленням реформ в Україні.

А найголовніше – щоби для  цього обрали кращий привід, аніж офіційний візит за 5 днів до інавгурації Трампа. Просто тому, що таким чином було  би усунено або значно зменшено ризик того, що дії Києва вважатимуть негативним жестом. Та й досвідчений Байден це зрозумів би.