І знову втрати: віддав життя за Україну 34-річний Денис Кононенко. Вічна пам’ять герою

Російсько-окупаційні війська посилили обстріл на Донбасі, що призвело до загибелі ще двох захисників незалежності України. Один із цих бійців – 34-річний мешканець Вінницької області Денис Кононенко. Чоловік зазнав тяжких поранень, які виявилися несумісними з життям. У нього залишився син та літні батьки.

Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Захищав Україну разом із братом
Водій мотопіхотної роти ЗСУ Денис Кононенко з міста Тульчин Вінницької області загинув 19 лютого приблизно о 12.40 під час мінометного обстрілу з боку терористів.

“Русскій мір” постукав у мої двері… Вбили мого брата… Світ для мене перевернувся. Я тримаюся, я воїн, я не пробачу…” – написав на своїй сторінці у Facebook його брат Дмитро.

До речі, Денис і Дмитро – не просто брати, вони двійнята. Разом росли та ходили до школи. На фронт Дмитро вирушив ще 2014 року, а 2016-го захищати Україну пішов і Денис. На передовій чоловіки служили в різних бригадах, але водили однакові машини.

Дмитро каже, що їхня служба не склалася б, якби вони були в одній бригаді. Адже кожен чекав би брата і нікуди один без одного не поїхав би. А на фронті так не можна. Чоловік дуже тяжко переживає загибель Дениса.

Працював листоношею і любив риболовлю
До того, як вирушити на Донбас, Денис працював листоношею на “Укрпошті”. Його запам’ятали як дуже простого та доброго чоловіка.

“Добряк, якого ще треба пошукати, дуже довірлива і чуйна людина. Його любили всі, хто його знав. Він завжди приходив на допомогу, всю роботу виконував із душею та повною віддачею. Любив риболовлю. Не просто любив, він навіть у ставку, де здохла остання жаба, обов’язково знайде рибу. Здається, він просто відчував її”, – згадує його брат Дмитро.

У Дениса залишилися літні батьки, бабуся, 13-річний син, брат і сестра. Усіх їх чоловік дуже любив.

То була вже його третя ротація. До цього боєць побував у Авдіївці та в Пісках. Поїхати на передову 2016 року було його власним рішенням. “Бо хотів бути потрібним. Я вже був на фронті два роки, скидав йому фотографії. Він теж захотів служити”, – пояснює брат.

Денис мріяв, що війна закінчиться і він повернеться додому, де збудує собі будинок. Під час відпустки він навіть купив ділянку під будівництво. Але втілити свої плани в життя не встиг.

Поховають Дениса Кононенка в рідному Тульчині.