УКРАЇНА LIVE

Як склалася доля тих, хто голосував за «диктаторські закони».

16 січня 2014 року ввійшло в українську історію чорною сторінкою. Три роки тому, після прийняття Верховною Радою так званих «диктаторських законів», протести на Майдані остаточно перейшли в криваве протистояння, в результаті якого за три тижні загинуло майже 100 людей.

Співучасники масштабного парламентського рішення через три роки, не тільки не покарані, але і продовжують політичну кар’єру, багатіють і все частіше їх прізвища в соціологічних опитуваннях.

Переказувати в деталях історію прийняття законів, які, за планами Віктора Януковича, повинні були покласти край вуличних протестів, немає сенсу. Простим підняттям рук в ніч 16 січня повний склад фракції Партії регіонів за один день взяв з десяток законів, які передбачали ув’язнення за вуличні протести, вводили поняття «іноземний агент» для ГО, забороняли рух колон автомобілів більше п’яти одиниць, повернули в Кримінальний кодекс ув’язнення за наклеп, надали владі можливість закривати інтернет без рішення суду, звільняли від покарання «беркутівців», а за збір інформації про їх особистостей можна було потрапити за ґрати на сім років.

Прийняті обмеження не зупинили вуличні протести. Всі «диктаторські закони» скасували ті ж депутати, які за них голосували, вже 2 лютого 2014 року. Здавалося б, політична помилка, яка призвела до масового вбивства людей в центрі української столиці, повинна була назавжди залишити голосуючих поза політикою.

Але понад 60 нардепів, які підтримали «диктаторські закони», знову потрапили в Раду переважно через мажоритарні округи і список Опозиційного блоку. Причому кілька нардепів у Раді вже керівниками депутатських груп, а олігарх Владислав Атрошенко навіть увійшов до керівництва фракції Блоку Петра Порошенка.

Ті, хто пішли

Спроби провести розслідування зловживань під час голосування 16 січня, коли в електронну систему «Рада» вимкнули, а голоси рахували по піднятих рук, почалися ще з 2014 року. Жодних результатів ці розслідування досі не дали.

Першою смертю в списку фігурантів того голосування на початку 2015 року стало самогубство «парламентського диригента» Партії регіонів Михайла Чечетова. Саме він помахами рук закликав колег по фракції голосувати за скандальні закони і піднімав на їх підтримку відразу дві руки.

Про зв’язок між загибеллю Чечетова та його участю в голосуванні за «диктаторські закони» першим висловився радник міністра МВС Антон Геращенко.

«Він знаходився у глибокій депресії після порушення кримінального провадження за підозрою його у зловживанні службовим становищем при ручному голосуванні 16 січня 2014 року», — повідомив нардеп.

В серпні 2015 року з життя пішов ще один голосував «за» закони 16 січня 2014 року — волинський олігарх і керівник депутатської групи «Воля народу» Ігор Єремєєв. Відразу після парламентських виборів він зібрав у Раді в організовану групу заможних депутатів-мажоритарників, пов’язаних з нафтогазовим бізнесом. У жовтні 2014 року Єремєєв відкликав свій голос зі списку тих, хто підтримав скандальні закони, а в пресі про цей епізод своєї політичної кар’єри ніколи не згадував.

В кінці жовтня вже 2016 року в українських ЗМІ почали поширювати інформацію про смерть сина екс-президента Віктора Януковича-молодшого, який так само підтримав в той день «диктаторські закони». Після довгого мовчання російські ЗМІ це підтвердили, а ось про жахливі подробиці загибелі сина екс-гаранта розповів волонтер Олексій Мочанов. За його даними, під час гонки по льоду озера Байкал автомобіль, за кермом якої був Янукович-молодший, впав під лід.

Чиновники втікачі

За списком депутатів, які голосували за «диктаторські закони», можна вивчати історію української політичної міграції. Після перемоги Майдану, втік до Росії вирушили кілька десятків відомих «регіоналів»: Олег Царьов, Олексій Азаров (син екс-прем’єра Миколи Азарова), Юрій Іванющенко, Микола Левченко, Володимир Олійник, Артем Пшонка (син екс-генпрокурора Віктора Пшонки), Ян Табачник (брат екс-глави адміністрації президента Кучми Дмитра Табачника), Ігор Калетник (перший заступник голови ВР) і багато інших.

Так само, схоже, назавжди в Росії залишилася співачка і колишній нардеп Таїсія Повалій — ще одна з тих, хто голосував «за» скандальні закони.
Політичні «зірки» і багатії

Але найгіршим при аналізі списків тих, хто голосував за «диктаторські закони», здається біографія тих нардепів, які не тільки жодним чином не відповіли за участь у січневому голосуванні в 2014 році в стінах парламенту, але і значно підсилили свої позиції в політиці, та ще й збагатилися з тих часів.

Перший номер у цьому антирейтингу повинен отримати Віталій Хомутиннік. Макіївський бізнесмен «крутилася» навколо Партії регіонів ще з 2002 року, коли за підтримки саме цієї партії вперше потрапив у Раду і 12 років не залишав її. В парламенті цього скликання Хомутиннік доріс вже до співголови депутатської групи «Відродження». Без їхніх голосів не обходиться ні одне важливе голосування: від призначення прем’єр-міністрів і генпрокурорів до прийняття бюджетів та змін до Конституції.

Після голосування за «диктаторські закони» 16 січня, вже 24 лютого Хомутинник, який на той момент очолював Комітет з податкової політики і молодіжне крило Партії регіонів, з неї вийшов і на останні вибори пішов по мажоритарному округу в Харкові.

У вересні 2016 року журналісти назвали Віталія Хомутинніка «висхідною зіркою олігархії». Після публікації електронних декларацій з’ясувалося, що у власності донецького бізнесмена перебувають кілька десятків офшорних компаній і понад $133 млн активів. До того ж журналісти з’ясували, що з 2011 року саме Хомутиннік регулярно виводив власні активи банків, які через кілька днів після цього ліквідували.

Ще одним показовим прикладом того, як уникнути відповідальності за, здавалося б, фатальні політичні помилки, можна назвати Євгена Мураєва. Обраний по мажоритарному округу в Харкові (сусідній округ з тим, де був обраний Хомутинник), він два роки був одним із облич Опозиційного блоку, але кілька місяців тому вийшов зі складу фракції і почав активно просувати нову партію «За життя» разом з Вадимом Рабиновичем.

Забезпечений депутат, задекларував сумарні статки майже в 100 млн грн, купив в 2016 році телеканал NewsOne, зовсім припинив ходити на засідання Верховної Ради (ні одного відвідування за листопад і грудень 2016 року), натомість не забував вимагати скасування санкцій проти Росії і відновлення з нею економічних відносин. До того ж Мураєв залишається одним з небагатьох діючих депутатів, відкрито висловлюється про «відсутність російських військ на Донбасі» і, незважаючи на стан, регулярно приймає допомогу на оренду житла в столиці.

Віктор Бондар замикає «антирейтинг» нардепів, які після голосування за «диктаторські закони» йшли на підвищення останні три роки. З червня 2015 року він очолив депутатську групу «Відродження», де співголовою числиться згаданий вище Віталій Хомутиннік.

Член фракції Партії регіонів після підтримки законів 16 січня 2014 року вийшов з фракції вже 19 січня. Бондар не соромиться називати Росію країною-агресором і вимагати продовження курсу на євроінтеграцію України. У декларації нардепа — ряд ділянок в Одесі, Ірпені, Криму та на Хмельниччині, колекція живопису з декількох десятків картин, декількох десятків дорогоцінних годин і більше $2 млн готівкою.

Разом з Бондарем до тих, у кого життя покращилося після підтримки «диктаторських законів», можна внести і члена Блоку Петра Порошенка Владислав Атрошенко. Аграрний олігарх з Чернігівщини став не тільки єдиним фігурантом скандального голосування в президентському блоці, але і уникнув розслідування про масовий підкуп виборців під час перегонів за крісло мера Чернігова в 2015 році. Піти з парламенту Атрошенко вирішив тільки після того, як його зв’язки з Партією регіонів голосуванням за «диктаторські закони» потрапили в центр уваги ЗМІ.

Саме Атрошенко журналісти назвали автором шокуючого подарунка екс-президенту Віктору Януковичу — золотого батона. До того ж у 2004 році автомобіль діючого мера Чернігова, за кермом якого був він сам, збив на смерть 64-річного жителя села на Чернігівщині. Ніяких результатів розслідування справи не дало, а Атрошенко продовжив успішну політичну кар’єру.

«Диктаторський блок»

Безумовним лідером серед діючих парламентських партій, де зібралися прихильники «диктаторських законів», є Опозиційний блок. З 43 діючих нардепів, 23 можна знайти в списках тих, хто підтримав голосування 16 січня 2014 року.

Серед відомих прізвищ — брат колишнього губернатора Харківщини Михайла Добкіна — Дмитро, регулярно потрапляє в скандали; Сергій Ківалов, якого в ЗМІ називають «судовим куратором Януковича»; сестра екс-глави Адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна (і також члена Опозиційного блоку) — Юлія, яка стала рекордсменом за кількістю офшорів; олігарх Вадим Новинський, проти якого ГПУ зараз веде справу за викрадення єпископа; колишній міністр з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич та інші менш відомі політики.

Втім, певну крапку в історії з відповідальністю за голосування на підтримку «диктаторських законів» поставив ще екс-генпрокурор Віталій Ярема в січні 2015 року. Здається, саме тоді в одній з фракцій відкривали шампанське.

«Відповідно до статті 80 (Конституції України, — ред.) народний депутат не несе юридичної відповідальності за голосування. До відповідальності можуть бути притягнуті лише ті особи, які фальсифікували процес голосування. Тому ми оголосили у розшук оголосили підозра (колишнім) народним депутатам Олійнику і Калєтніку», — заявив Ярема.

З цього моменту заяви ніяких зрушень у розслідуванні справи про, хоча б, фальсифікації результатів фатального голосування не відбулося. Судячи з результатів виборів, крім виборців, ніхто фігурантів голосування за «диктаторські закони» до відповідальності вже і не притягне.