УКРАЇНА LIVE

Історія дивовижна штука. Злодійський напад Росії на сусідню країну, що вже триває третій тиждень, руйнування суверенної незалежної держави і скоєння злочинів перед громадянським населенням практично розпочало останню війну спочившего у світі СРСР. Ви правильно прочитали.

Виправдання та приводи через які скоєна російська агресія є справою минулих часів. Це зрозуміло. Нав’язлива ідея про розпад СРСР як “найбільшої катастрофи 20-го століття”, яка в голові глави Кремля є стрижнем всього, що призвело до безглуздої “спеціальної військової операції”, як це називає московська пропаганда. Росію та війну проти України веде колишній агент КДБ, який під час розпаду соціалістично-комуністичної імперії проходив службу в поліцейській, штучно створеній державі – НДР.

Пізніше доля зв’яже його з Борисом Єльциним, першим пострадянським головою Російської Федерації. Розвідник вже стає на чолі служби безпеки, зуміє у ключові моменти завершення ери Єльцина гарантувати президентові та його сім’ї безпеку. Ця домовленість і вивела його на першу сходинку управління у неймовірно величезній Росії. Політична та фінансова міць, яка супроводжувала вже як беззаперечного лідера, робили його повноваження безмежними. Все аж до нападу на сусіда, який ніби “не існує” як держава, і народ, який є носієм цієї держави.

Такого Володимира в Україні зустрів інший Володимир. Він дипломований юрист, народжений 1978 р., якого життя спочатку привело до сфери акторів та шоу. Роль вигаданого президента в серіалі “Слуга народу” (як пізніше була названа партія, яку він очолює) послужили йому для сміливої ідеї стати кандидатом у Президенти України. Перед цим він зумів перемогти у відомому танцювальному шоу, озвучував багатьох телегероїв… Його виборча кампанія запам’яталася по ролику, де він розмовляє з Ангелою Меркель, яка помилково покликала його повідомити, що наступним членом Євросоюзу стане…Чорногорія. Розчарований молодий президент напевно з своїх причин обрав екзотичну Чорногорію для цього жарту, який як і всі жарти мають частку правди – як для нас, так і для тоді забутої та містечкової України.

Цими днями слухаю, як локальні прихильники Росії (місцеві громадяни, які вважають себе сербами, а не чорногорцями), натхненні “розгромом” країни, яка одночасно є для них братньою, а як би не існує (як і те, що немає чорногорців у Чорногорії). Повторюють, що “цей Зеленський” шарлатан, клоун і не серйозна людина на відміну від господаря Кремля, і що не має жодних шансів у боротьбі з російською армією на чолі з “серйозним державником та історичною особистістю президента Путіна”.

Я бачив деякі фейк-новини та “репортажі” про те, як РФ взагалі не нападає і не бомбардує Київ, а начебто “глава режиму” Зеленський “дав зброю місцевим бандитам, які воюють між собою та вбивають безневинних людей”. Але не втомлюватиму такими “деталями” – нібито українці, як колись боснійці, самі себе обстрілюють. Ця історія нам усім давно відома…

Таким чином, український Давид був повністю не готовий до нападу російського Голіафа, не тільки не пропорційно меншою кількістю зброї, яку має, а й тим, що український Володимир абсолютно не серйозний щодо серйозного російського Володимира. Але тут розпочався провал російського нападу, бо серйозність українського президента є фундаментальною, а не формальною. Незважаючи на становище на фронтах (на Україну напали з трьох напрямків), молодий український президент ставленням до ситуації, в якій опинилася його країна, відкрив для всього світу здібності та характер, про які ми всі й забули.

Геройство Зеленського, його спокій та гумор у найважчі моменти, його драматичні звернення до українців та Росії, до всього світу – є унікальними, оригінальними та безпосередніми, тоді як його мова, коли він говорить не виспавшимся та втомленим, буквально вискакує зі звичайних рамок та схем. Вона опанувала цілий світ і тих, хто вірить в ідеали свободи і справедливості, як і в ці прості, але зрозумілі слова. Зеленський цим ідеалам навіть на якусь мить повертає справжнє значення.

У цьому жорстокому світі реальної політики, непомітності несправедливості та нещасть нашого трагічного буття виступи президента у звичайній польовій уніформі чи светрі вийшли як із романів чи легенд про героїв, які може й не існували. Але Володимир Зеленський є реальним. Це його величина. І поки він з посмішкою поправляє мікрофон, щоб відповісти на віртуальну реальність, а також хибні меседжі Володимира з Росії, він показує, що вільний дух перемагає штучну і перебільшену велич господаря (Кремля), якому ніхто не сміє суперечити.

Безпосередність президента Зеленського не лише показує все політичне безсилля глави Кремля, а й викриває безідейність, медіа-популізм та ницість багатьох політичних лідерів-президентів та прем’єрів, які нам здаються серйозними та впевненими. Поки члени нижньої палати британського парламенту стоячи аплодували йому, його звернення “Борис” щодо британського прем’єра не було порушенням протокольної етики. Ні. Це та безпосередність через істинну і надзвичайну трагедію, в якій знаходиться його країна і народ.

Потрібно подивитися запис, коли Дональд Трамп, попередній президент США, у ході передвиборчої кампанії, яку програє, зателефонує тому ж Зеленському, щоб вимагати від нього звинувачення щодо сина іншого кандидата Джо Байдена, із напівзагрозами молодому президентові України. І якщо порівняти того Зеленського із сьогоднішнім, то можна зрозуміти, які величезні зміни відбулися.

Що в цих змінах важливо, то це нова реальність, яка стосується не лише Зеленського, а й всієї країни України. Результат агресії Росії на Україну важко передбачити. Війна може виявитися довгою та виснажливою, а її наслідки для українців ще трагічнішими, ніж ми зараз бачимо. Але дві речі тут вже абсолютно ясні. Агресія Росії назавжди підтвердить існування України та українського народу. Друге – у битві Володимира з Володимиром переможець уже відомий. Його прізвище – Зеленський.

Міодраг Влахович, посол, міністр закордонних справ Чорногорії 2004-06 рр. для чорногорського видання “Gradski portal”.