УКРАЇНА LIVE

З певним подивом, зокрема в закордонному сегменті своєї стрічки, все частіше зустрічаю тези про те, що “росіяни теж страждають”. Я не перестаю дивуватись, що в українських ефірах все ще знаходиться місце для російських “лібералів”, які нам щось розповідають. І диву даюсь, що знаходяться, нехай і небагато, але моїх співвітчизників, які вважають, “що то все політики воюють”.
Протягом останніх днів я отримав декілька, (дослівно – два) листи від моїх знайомих росіян. Це щирі слова підтримки і розуміння ситуації, і я дійсно вдячний за це. Але водночас я розумію – що це цілковитий мізер на тлі тієї збожеволілої багатомільйонної орди, яка прагне нашої крові і руйнує нашу країну.

Зрозумійте – цей народ просякнутий імперською думкою і зверхністю щодо нас. Різниться лише рівень зневаги чи градус ненависті. Всі в кого в цьому були сумніви – мали б прозріти зранку 24 лютого. Якщо досі не зрозуміли – ви або дурень або негідник. Це не просто війна – це терористична операція. Мета якої знищити нас – українців – як явище. Якщо у вас є сумніви – подивіться ще раз фотографії з евакуації Ірпеня. Зі зруйнованого Харкова. З розбомбленого пологового будинку в Маріуполі.

Ні, це не путін скидує бомби. Це тисячі і тисячі росіян, які нас ненавидять. Які прямо зараз нас вбивають. Які розстрілюють гуманітарні коридори і морять голодом Маріуполь. Це мільйони росіян, які їх підтримують в їхній країні і навіть ті, які радісно улююкають сидячи на “загниваючому заході”.

Звичайно, є ті, які сором’язливо ховаються за оцим “нет войне”. Але це не лозунг. Лозунг – це про воєнний корабль. Це про смерть диктатора. Це про Карфаген, який має бути знищений.

І чим більше вони тут отримуватимуть по зубах – тим більше буде з’являтись “лібералів” і “а ми нє зналі”. Але сьогодні 21 століття – і твоє незнання – це твій вибір. Ти добровільно став співучасником масового вбивства. І це твоя відповідальність.

Ця ненависть і зневага до нас як до народу не виросла з сьогоднішнього телевізора. Ця традиція сягає в глибину століть. Російська культура так чи інакше завжди крутилася навколо імперської традиції. Десь відкрито, десь приховано. Або в безпосередньому прояві – “ах, какіє потєшниє хохли”. Або у відбілюванні імперіалізму на кшталт “ну, подивіться, яка в нас красива елітка – французькою говорить”. Або у форматі екзистенційної кризи – “який жорстокий цей рускій світ – піду втоплюся. Ну або когось вб’ю”.

Цілком правильно останнім часом резонує теза – який сенс у всіх їхніх достоєвських і толстих, яких вони читають в школі, якщо потім покоління за поколінням виростає мразота, готова тисячами йти вбивати сусідній народ?

Вся оця скабєєвщина і соловйовщина – лише тупа і вульгарна квінтесенція імперського міфу, який в росії культивується століттями.

Коли в нас в стрічці новин чомусь знову знаходиться простір для чергового руского “ліберала”, який розповідає, що “прастиє люді нє вінавати”. Ні, “простий рускій” винен. Ця імперія будувалась за їхньої активної підтримки або мовчазної згоди. І сьогодні ця мразота прийшла до нас від їхнього імені.

І не поширюйте, будь ласка, відео як “рускіє починають прозрівати”. Вони прозрівають не від розстріляних будинків в Чернігові чи зруйнованої Бучі. Їм не шкода нас. Їм шкода макдональдсу та ікеї. Шмат і ковбаси. А не людей, не нас. Це – не прозріння. Це лише ще одне свідчення їхньої тотальної деградації.

Ні, росіяни і близько зараз не відчувають того, що ми. Це не страждання. Ставити це в один ряд – огидно. Бо дістати по нирках від омону – це не те саме, що втратити житло під обстрілом рускіх ракет. Відсидіти в тюрмі – не те саме, що поховати всю сім’ю після розстрілу рускімі “визволителями”.

І цю біль та відповідальність повинен відчути кожен з них. Не маймо ілюзій – це війна на виживання. І на росію необхідно тиснути всіма можливими способами. Відключита від будь-яких контактів з цивілізованим світом. Допоки з них не вичавиться вся ось ця імперськість – яка починається глибоко в толстих і достоєвських – і закінчується в усіляких собчаках і навальних з їхніми “бутербродами”.

Вимкніть, нарешті, в собі будь-який прояв російської культури. Він – отруйний.

А нормальні росіяни, оця маленька горстка дійсно нормальних росіян – буде в цій боротьбі на нашому боці. Вони приймуть усі санкції і обмеження, бо розуміють і свою частку вини.

Але зараз це лише наша війна. Яка не терпить напівтонів і компромісів. І такою ж буде наша перемога.