Історія 14-річного Сашка Гуцала, який разом з родиною пережив кількатижневу окупацію в місті Буча, дійсно вражає. Хлопець був “добутчиком” у своїй сім’ї – щодня під ворожими обстрілами він відправлявся на пошуки їжі та води для рідних.
Про це повідомляє ТСН.
Окупацію родина пересиджувала у підвалі. Поки батько постійно укріплював імпровізовану фортецю і тримав оборону, мама доглядала за меншими дітьми, роль добутчика дісталася Сашкові.
Батько називає сина героєм, адже завдяки йому родина не померла з голоду в тому підвалі.
Свої “блокпости” чоловік ставив з тачок, з метала, з решіток, аби якомога надійніше захиститися від ворога.
Підвал став прихистком для багатьох людей
Туди родина Гуцалів і ще близько тридцяти місцевих переселилися в перший день вторгнення. Іноді температура була 8 градусів, тому грілися, притулившись один до одного.
Найгірше почалося, коли закінчилися їжа. Тоді Сашко разом з іншими людьми з підвалу пішов на пошуки до місцевих магазинів, які вже були пограбовані окупантами.
Фото: Сашко (праворуч) з меншим братом
“Хліб вибирав, там було печиво таке, що на основі хліба і сир”, – розповідає хлопчик.
Сашко каже, що боявся, але не піти, не міг. Адже двоє молодших братиків і сестричка просили їсти.
“Боявся, хто знає, що у них в голові. Вони ж приходять з автоматами. Думають, що вони дуже “грозні”, – каже хлопець.
Потім стало ще гірше, коли окупанти розбили комунікації, і не стало світла і води. За водою Сашкові доводилося ходити до колодязя тітки Іри – єдиного, що був поруч. Мама Олена каже, що дуже боялася за сина, однак лишити менших ніяк не могла.
“Кожен бах ми чули, але у мене менші, я ніяк не залишу”, – розповідає жінка.
До підвалу намагалися увірватися окупанти
“Вони вирвали ті двері, пробували ці вибити – не вийшло. Залишили гранату – бахнули, прорвалися, і пішли коридором”, – розказують люди.
Окупанти знали, що в підвалі є діти, але це їх не зупинило.
Сашко дуже соромиться, коли його хвалять і каже, що героєм себе не вважає.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…