Categories: Війна

“Сьогодні місяць, як тебе немає з нами!”: пам’яті воїна Володимира Кушлика

Володимиру Кушлику було лише 25. Від початку повномасштабного вторгнення Росії він пішов добровольцем в 10-у гірсько-штурмову бригаду.

Цензор.НЕТ публікує пост, який Володимиру присвятила його дівчина Ольга Фицик.

“Сьогодні місяць, як тебе немає з нами… Місяць! Пам’ятаю, як літом 2020 ти поїхав в Польщу і через цей місяць, ми просто вмирали один за одним. Як діти. Але ми дуже сумували, шалено. Хоча ти був відносно не далеко. Тоді ми почали шукати вихід з ситуації, бо бути на відстані для нас було мукою.

Ти сказав, щоб я їхала до тебе. А я вагалася. Зашвидко. Надто швидко, щоб вже жити разом. Я подумала. День. Другий. Плюнула на всі страхи і довірилася тобі. Зібрала речі. Ти пам’ятаєш? Я зібрала торби. Ні, мішки своїх речей, сіла в автобус одна одненька і перетнула кордон. А пам’ятаєш, як я боялася і хвилювалася? А ти сказав “Не хвилюйся, ти робиш це заради нас і нашого майбутнього. Ти повинна бути сміливою”. Я підійшла до стійки на кордоні. В Угорщині. Не знала, що говорити. Почала одне, закінчила іншим, панікувала і сміялася, як дурочка. Мені вдарили печатку. Провірили багаж. Я стала біля автобуса. Заплела волосся. Подзвонила тобі і сказала “Кіць, я перетнула!”.

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

В мене трусилися руки і тремтів голос! Ти вже їхав на зустріч мені і такий радісний сказав “Слава Богу! Ще трішки і ми будемо разом”. Такий приємний мандраж по тілу, мурашки, така щира посмішка на все обличчя. Ми проїхали ще багато кілометрів на зустріч. Коли я виходила і побачила тебе, я вже не боялася нічого. Ми міцно обійнялися і сказали, що вже ніколи не відпустимо один одного так на довго.

Сьогодні місяць, як тебе немає з нами! Я обіцяла тобі триматися і трималася до останнього. З кожним днем я все більше і більше “здавалася”. Я сумувала, заперечувала, потім хвилювалася, потім шалено злилася, прийняла факт, а тепер плачу. І я злилася не на тебе! Ні. Швидше, на несправедливість. Я відчуваю, як здають мої нерви, а серце розривається на мільярд шматочків. Я більше не обійму тебе і не скажу, що не відпущу тебе. Я більше не скажу тобі, як сильно я тебе кохаю і те, що ти самий найкращий в цілому світі. Не торкнуся твого обличчя. А ти не посміхнешся у відповідь.

Саша

Recent Posts

«Боги війни» та «ландшафтні дизайнери» 28 ОМБр

У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…

14 години ago

Одинадцять років тому на військовій карті України з’явилася 53 окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха

Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…

2 дні ago

Батьківщина чує, що ти робиш для неї

Павло, 20 років — молодий батько. Коли він підписав "Контракт 18-24", його дружина Христина не…

2 дні ago

Психологічна смуга перешкод у 23-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ

Психологічна смуга перешкод у 23-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ — це не лише…

2 дні ago

Соціальні та протестні чинники внаслідок паливної кризи в рф

Анотація У матеріалі розглянуто розвиток паливної кризи в російській федерації, її економічні, соціальні та політичні…

3 дні ago

Стан суспільних настроїв у Росії

Стан суспільних настроїв у Росії: вплив паливної кризи та ставлення до зусиль російської влади 71,4% росіян…

4 дні ago