Відео, на якому дідусь оберігає сон крихітної онучки в одному з центрів для тимчасово переміщених осіб в Запоріжжі, облетіло увесь світ. Дбайливого дідуся Валентина вдалося знайти, і він розповів свою історію.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
На кадрах видно, що чоловік тримає на руках маленьку дівчинку, аби вона спокійно спала, поки навкруги йде війна.
Зараз 84-річний Валентин Платов і його родина у відносній безпеці
Тоді, розгублений погляд чоловіка і мирний сон маленького янголяти вразив світ. Дідусь дивився за маленькою, доки син шукав, хто може полагодити їхню машину, а невістка доглядала двох старших.
“Дитина є дитина, і її треба колисати. Для того, щоб вона була щаслива і здорова. Щоб вона ніколи не бачила того, що я побачив”, – каже дідусь Валентин.
Зараз родина в Івано-Франківську, знайшлаи прихисток в одній з церков.
Місяць в окупації без світла і газу
В їхнє село Степове, що за 50 кілометрів від Запоріжжя, нападники зайшли у перші дні весни. Від небезпечної траси родина переселилася до дідуся, який мешкав вглибині села. Зробили це вчасно, адже за два дні їхню домівку вже розбомбили.
Родина прожила місяць в окупації. В селі не було світла і газу, за місяць з’їли всі продуктові запаси. І ледь не втратили маму дітей, яка захворіла. Гарячку збивали дитячими ліками, адже інших просто не було.
І хоча у квітні зайшли ЗСУ, родина евакуювалася. Адже військові попередили, що можуть бути бої і це небезпечно.
Дідусь поїхав заради порятунку дітей і онуків
“Я не хотів їхати. Думаю, у мене тут виноград, садок, і кози, і кури. Я не розумів, що буде така війна”, – каже він.
Однак 84-річний Валентин Миколайович – єдиний водій у сім’ї. Тому він сів за кермо і за два дні подолав майже тисячу кілометрів. Каже, що вперше вжитті проїхав таку відстань за раз. І вперше користувався навігатором.
Він каже, що за себе не боявся, боявся за дітей і онуків. Руки втомлювалися, але він їхав.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…