3-річний малюк, який торік сам виживав в нічному лісі, тепер із родиною пережив місячну окупацію

Дитина здригалась від кожного вибуху і з родиною ночувала у підвалі сусідів

3-річного Богдана Уніченко із села Рагівка рівно рік тому майже добу шукали понад три сотні людей і знайшли аж за 4 кілометри від дому. А зараз малюку довелося витримати ще одне випробування – їхнє село місяць провело під окупацією.

Про це йдеться в ефірі ТСН.

Рік тому малий загубився, коли з батьком пішов збирати гіллочки, щоби розтопити піч. Його шукали поліцейські, рятувальники, нацгвардійці та волонтери, піднімали в небо дрон і гелікоптер. А знайшли майже через добу – за 4 кілометри від дому, у лісосмузі. Нині туди вони вже давно не ходять, довкола все заміновано. Рагівка за 30 кілометрів від кордону з Білоруссю. Як мчала ворожа техніка батько хлопчика Віталій бачив зі свого вікна. «Усі ці села були окуповані «Градами», пушками, танками. То ми тут не ходили, бо кожні 20-25 хвилин йшли обстріли», – розповідає чоловік.

Кілька разів влучало і в їхній будинок, і Богдан здригався під час кожного обстрілу. «Один осколок, полетів у грубу, вікна пробив. Другий осколок теж попав. Мінами попадали», – розповідає чоловік.

Щоночі вони ховалися в сусідському погребі. «Богданчик трохи боявся, трусився, але як немає вистрілів, то він живий. Все говорив бабай-бабай, ховався, плакав», – додають родичі хлопчика.

Два тижні тому Рагівку звільнили від окупантів. Ті дні місцеві згадують із жахом. «Біля будинків падало, і сараї тут є що згоріли. Будинків 5-6 є шо пограбували, позабирали продукти харчування, побутову техніку, золото. Одну людину знайшли з села, що дійсно катували», – розповідає місцева мешканка Наталія.

Сусіднім Луговикам дісталося ще більше. Це село було першим на шляху військ, які вторглися з Білорусі й рухалися в бік Києва. «Я зразу дітям на Київ телефоную, питаю, що ви робите, а вони: «Спимо, а ви чого не спите?». А ми, кажу, з Путіним воюємо», – жартома згадує сусідка.

Росіяни накривали село важкою артилерією та «Градами». У Луговиках до пів тисячі жителів, а зруйновані щонайменше півтора десятка будинків. Тут горіло й палало все довкола. А в сусідньому селі росіяни розстріляли щонайменше шістьох людей. «Прості хлопці, лісники вийшли, у підвалі в школі ховалися. Вони їх із «Градів» розстріляли. Їх там і похоронили, бо на цвинтар вони не пускали», – розповідає житель Луговиків Анатолій.

Від пережитого в Поліській громаді потроху оговтуються. Після понад місяця ночівлі в погребах люди знову сплять у своїх оселях. А Богдан з ранку до вечора грається на вулиці, але від батьків далеко не відходить.