Що означають всесвітні протести проти Трампа та чому їх не було в Україні?
Для українського суспільства, яке не надто просвічене у гендерному плані, нещодавні супермасштабні протести у США можуть видатись незрозумілим феміністичним шабашем.
Ще незрозуміліше, на перший погляд, те, як це все стосується України та чому може бути важливим саме для нас.
В Україні ми багато говоримо про проактивність та буття cуб’єктом, а не об’єктом світової політики.
Так от, ці марші – саме про це.
Варто відзначити, що проходили вони не лише у США. 21 січня 2017 року більше 4,5 млн учасниць та учасників вийшли на вулиці міст у різних країнах світу (673 локації), протестуючи проти політики, яку задекларував новообраний президент.
Це і не дивно – адже США є супердержавою, очільник якої відчутно впливатиме на глобальну політичну ситуацію.
Ця акція стала найчисленнішим вуличним протестом у США з часів протестів проти війни у В’єтнамі, та однією з найбільших правозахисних акцій всієї планети за історію людства.
Численні негативні висловлювання Трампа щодо прав людини, жінок, мігрантів, ЛГБТ, та кліматичних змін викликали справжнє демократичне цунамі у перший же день його президентства. Громадяни та громадянки, які по іншому, аніж Трамп, бачать цілі та цінності внутрішньої та зовнішньої політики США, вирішили показати себе – та змусити президентську адміністрацію “почути їх голоси”.
Трішки історії
Подія почалась під назвою “Жіночий марш на Вашингтон” і була викликана зневажливими висловлюваннями новообраного президента щодо жінок (включно з відеозаписом, в якому Трамп вихваляється своїми сексуальними домаганнями до жінок, з фразами на кшталт “якщо ви зірка, то можете робити що захочете… наприклад, хапати їх за піськи”).
У відповідь на цю фразу (grab her by the pussy) виникло багато мемів та протестних гасел – наприклад, “хапай їх прямо за патріархат” та “Трамп, тримай свої рученятка подалі від моїх прав/майбутнього/тіла/тощо”.
Символом протесту стала pussyhat – рожева котошапочка (слово pussy англійською означає кицьку, а також є сленговою назвою жіночого статевого органу).
Первинним гаслом протесту було “Права жінок – права людини”. Однак до нього швидко доєднали інші важливі гасла, які описують те, як прогресивна частина американського суспільства бачить власне майбутнє.
Інклюзивність та інтерсекційність
Ця “молитва”, яка зустрічалась на плакатах у різних країнах, означує основні цінності протесту.
“В моєму домі ми віримо, що:
Чорні життя мають значення
Права жінок – права людини
Не буває нелегальних людей
Наука – це реально
Любов – це любов
Доброта – це все”
(Більше фото та гасел з різних країн, з українським перекладом, можна подивитись тут).
Так феміністичний меседж набув багатошарового значення, став інклюзивним (включив різні теми) та інтерсекційним (звертає увагу на різні типи дискримінації і пропонує фундамент для солідарності).
Аналітики називають цей протест прогресивним та візійним, таким, який створює цілісне уявлення про цінності та принципи організації майбутнього глобального світу. Їх основою є уявлення про непорушні права людини – незалежно від статі, віросповідання, раси, національності, сексуальності тощо.
Іншими словами, на вершину піраміди цінностей ставиться людська особистість, її чи його якості, а усі можливі соціальні перешкоди, упередження та стереотипи усуваються.
Трамп і глобальні зміни
У згаданій молитві є фраза “наука – це реально”. Трамп відомий запереченням глобального потепління (навіть якось написав у твіттері, що виглянув на вулицю – а там холодно, яке може бути потепління).
У перший день його президентства з офіційної сторінки Білого дому зник розділ про глобальні кліматичні зміни – його замінив Американський енергетичний план, який пропонує добувати більше нафти і газу в Америці.
Нагадаю, що світовим трендом є розвиток відновлюваних джерел енергії та перехід на електрокари. Тому навіть полярні ведмеді вважають Трампа нестерпним.
Ще однією відомою фразою Трампа стала ідея побудувати велику стіну на південному кордоні США, щоб зупинити міграційні потоки. Протестанти відповіли гаслами “будуй мости, а не стіни”, “побудуємо стіну навколо Трампа” і тд.
У добу аутсорсу, перенесення виробництва в інші країни, формування якомога розмаїтіших за складом робочих груп (розмаїття збільшує креативність, зокрема це політика компанії Гугл), ізоляціоністські ідеї Трампа ведуть у глухий кут.
І кліматичні зміни, і міграційні потоки глобального світу не зупиняться через те, що один недалекоглядний політик вирішив загравати з консервативними настроями електорату.
Моя хата з краю
Трамп не єдиний у своєму консерватизмі та ізоляціонізмі. Подібні настрої пропагують праві партії у Європі та Росія. Останній узагалі на руку позиція “нехай вони у Європі/Азії/Україні самі розбираються, а ми тут американську мрію побудуємо” – недарма багато плакатів на протестах пов’язували Трампа та Путіна.
У ХХІ столітті таке хуторянство не пройде. Унаслідок технологічного розвитку світ справді стрімко змінюється. Ці зміни створюють нові виклики для демократичних суспільств, лякають, змушують ностальгувати за часом, коли можна було закривати очі на багато проблем, не бути політкоректними, не перейматись чиїмись правами чи екологією – ну або хоча б наводити лад у межах своєї країни, ігноруючи те, що відбувається в інших.
Натомість глобалізація зробила світ ближчим, тіснішим – і все більше спонукає людство мислити планетарно.
Історія свідчить, що у довготерміновій перспективі виграють ті, хто сміливо дивиться у майбутнє. Логіка наукового, політичного та економічного розвитку веде до того, що великі об’єднавчі структури минулого (та сформовані навколо них ідентичності) – національні держави, релігії, профспілки – втрачають своє значення.
Їм на заміну приходять транснаціональні корпорації, міжнародні об’єднання, і спільноти.
Хвиля протестів проти політики Трампа продемонструвала, що спільноти громадян/ок планети Земля, об’єднані навколо спільних цінностей попри усі можливі національні, расові, релігійні, культурні та інші розділення, можуть стати впливовими політичними гравцями. Саме ці люди повертають істинне значення демократії та намагаються вплинути на хід історії, повернути політиків обличчям до майбутнього, а не минулого.
А де ж тут Україна?
Революція Гідності відбулась під прапорами Євросоюзу.
Ми декларували прагнення бути європейською країною, визначили свій геополітичний вектор руху – однак у той час, як більшістю європейських міст пройшли масові протести проти політики Трампа, в Україні було щось таке під посольством США.
У країні, яка веде війну, відчайдушно намагається реформувати корумповану державну систему, і, водночас, вийти із затяжної економічної кризи, годі чекати зацікавлення світом навколо. Нам би зі своїм безладом розібратись. Тим більше, що тут якийсь гендер, мігранти, геї, темношкірі, клімат – ну точно не проблеми №1 у нашій частині світу.
Якщо хочемо стати суб’єктом, а не об’єктом світової політики, маємо зробити неможливе – попри важкі внутрішні негаразди, оглянутись та напрацювати, як сучасна нація, глибоке розуміння глобальних цивілізаційних процесів.
Тоді стане очевидно, що гендер, мігранти, геї, темношкірі, клімат – це не про окремі групи людей, про які потрібно якось особливо дбати. Це про універсальний принцип, на якому базуватиметься співжиття людства у майбутньому – де жодні особливості не ставатимуть перешкодою для інтелектуального і творчого розвитку особистості, повного доступу до громадянських прав, життєвих шансів та самореалізації.
Тамара Злобіна, кандидатка філософських наук, редакторка інформаційного ресурсу “Гендер в деталях”
Шукайте деталі в групі Facebook
