Про що говорити Трампу і Путіну

Телефонна розмова президентів Сполучених Штатів і Росії багатьма українцями сприймається як передвістя серйозного повороту в американській зовнішній політиці, свідоцтво якогось нового взаєморозуміння між Вашингтоном і Москвою. Ми вже забули, що попередник Дональда Трампа, Барак Обама, теж неодноразово розмовляв із Путіним і намагався знайти з російським колегою спільну мову. Як правило, з цього виходив черговий обман.

Трампу дійсно є про що поговорити з Путіним – виходячи хоча б з останніх зовнішньополітичних ініціатив американського президента. Але ці ініціативи стосуються не України. Трамп хотів би укласти з Путіним «ядерну угоду», простіше кажучи – домогтися відновлення процесу ядерного роззброєння. Те, як ставиться до цієї пропозиції Кремль, не є таємницею. Ініціатива нового американського президента була відразу ж відкинута – причому на офіційному рівні. По-перше, було сказано, що Москва не збирається пов’язувати ядерне роззброєння зі скасуванням санкцій проти путінського режиму. По-друге, близькі до Кремля експерти наголосили, що роззброюватися повинні американці, а не росіяни. Але справа не в тому, що так кажуть експерти, а в тому, що вони транслюють позицію російських генералів, впевнених, що з точки зору скорочення російського ядерного арсеналу Москва дійшла до межі безпеки. А ось Вашингтон тільки збільшує свій потенціал.

Ще одна пропозиція Трампа – про створення зон безпеки в Сирії. Це дуже логічна ідея. Це те, про що попередній президент Сполучених Штатів Барак Обама повинен був потурбуватися з першого дня сирійської трагедії, коли стало ясно, що диктатор Башар Асад за підтримки Путіна готовий боротися за свою владу до останнього сирійця. Свого часу такі зони безпеки були створені в Іраці – що не дало Саддаму Хусейну можливості знищити опозицію і зберегло життя сотням тисяч, якщо не мільйонам людей. І ще одна важлива обставина – боротьба іракських шиїтів і курдів із диктатурою Хусейна не привела до масштабної міграційної кризи, бо жителі районів, які контролювала опозиція, не виїжджали з рідних місць. Вони були у відносній безпеці.

Але досить просто переглянути близькі до Кремля російські ЗМІ, щоб зрозуміти, як Путін може відреагувати на таку ініціативу Трампа. Якщо в Сирії з’являться зони безпеки, це буде означати, що над частиною території цієї країни не зможуть літати російські літаки-вбивці. І авіація Асада теж не зможе літати. Це означає, що Путін і Асад не зможуть фізично знищити тих, хто не сприймає диктатури, а тих, хто залишається – залякати. І це означає, що Путін не зможе більше дестабілізувати Туреччину і Європу, що масштабна міграційна криза припиниться. Навіщо це Путіну?

Саме тому російські коментатори стверджують, що втілення в життя ініціативи Трампа може привести до… третьої світової війни. Коротко та ясно. Тому що російські літаки повинні літати всюди, де їм заманеться. А якщо Трамп захоче позбавити Путіна ліцензії на безкарне вбивство сирійців – що ж, тим гірше для Трампа.

Не сумніваюся, що американський президент буде намагатися знайти взаєморозуміння з російським колегою, шукати можливості для компромісу. Але я впевнений, що з російським президентом компроміс недосяжний. Путін не компромісу хоче, він світ розділити хоче. Його не цікавить взаєморозуміння зі США, та й майбутнє Росії, за великим рахунком, теж не цікавить. Він уже довів співвітчизників до бідності – і не дуже схвильований, продовжує витрачати мільярди на свою агресивну армію. А Трамп хоче працювати для успіху Сполучених Штатів – так, як він розуміє цей успіх. Це – не просто різні підходи. Це – життя в різних світах.

Саме тому президент США є таким незвично обережним у своїй оцінці перспектив майбутнього спілкування.

Віталій Портников