Categories: Війна

На передовій, попри обстріли, професор з Закарпаття проводить лекції студентам

Нині ця світлина Федора Шандора з допису його товариша по зброї Віктора Щадея облетіла весь Фейсбук: «В перерві між бойовими чергуваннями професор УжНУ Федір Шандор читає лекцію з «Туризмознавства» своїм студентам.

Як і в мирному житті, Шандор постійно в русі, на зв’язку з активними закарпатцями, які допомагають нашим військовим. Ну а лекції студентам – це святе, їх пропускати не можна. У перший же день війни Федір Федорович прийшов у військкомат і несе службу в батальйоні тероборони. Зараз він – на Сході України…»
Тож як професорові, перебуваючи з іншими закарпатськими бійцями на Ізюмському напрямку бойових дій, ще й удається проводити пари на двох факультетах, – Федора Шандора розпитав Медіацентр УжНУ.

«Уже 70 днів я в армії. Пішов до військкомату одразу після пар 24 лютого. Але занять зі студентами не кидав, — розповідає професор. — Щопонеділка й вівторка у мене пари о 8 ранку – жодної я не пропустив. Завжди надаю перевагу ранковим заняттям: вичитав, а потім маєш час на іншу роботу. Ось тепер проводжу теоретичні заняття для туризмознавців і студентів ФСН, а на семінарах працюють аспіранти».

Федір Федорович каже, що з командуванням і товаришами по службі вдалося дійти згоди, щоб удавалося поєднувати службу і пари.

«Всі хлопці знають, що я читаю пари. Тому мій графік бойових чергувань у дні занять підлаштовують відповідно. Бойове чергування триває добу і що чотири години потрібно бути на позиції. Тобто 4 години чергуєш, тоді 4 відпочиваєш. Тож коли в мене пари, я чергую вночі, а одразу після чергування вранці проводжу пару. Крім того, в інші дні займаюся облаштуванням побуту, копаю траншеї тощо».

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

На питання, чи перериває пари під час обстрілів, Федір Шандор відповідає: «Якщо стріляє десь на фоні, то на пару це особливо не впливає. Звук такий, ніби трактор ходить. Пари я проводжу завжди біля бліндажа. От щойно був обстріл, а ми вичитували помилки в модулях. Перейшов у бліндаж і продовжив читати лекцію».

Наприкінці розмови професор зауважив: «Ми воюємо за освічену націю. Якби я не читав лекції, то був би гріх. Я ж нащо на війну пішов?»

Христина

Recent Posts

Вербування через кохання: як російські спецслужби полюють на українців на сайтах знайомств

Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…

1 місяць ago

“Не про мільйон, а про себе”: дівчина №1

Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…

1 місяць ago

Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ

Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…

1 місяць ago

⁨⁨Україна варта того, щоб за неї боротися.

Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…

1 місяць ago

«Боги війни» та «ландшафтні дизайнери» 28 ОМБр

У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…

1 місяць ago

Одинадцять років тому на військовій карті України з’явилася 53 окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха

Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…

1 місяць ago