УКРАЇНА LIVE

10 з половиною тисяч воєнних злочинів скоїли російські військові на території Україні від початку повномасштабної війни, таку кількість справ задокументувала генпрокуратура на тепер.

На Чернігівщині росіяни бронетранспортером розчавили легковик, в якому була родина і 10-літній хлопчик, з понівеченої машини окупанти дістали дитину і на очах Андрія Близнюка добили його маму, тата і дядька, йдеться в ТСН.

10-річний Андрій разом з батьками і дядьком 1 березня втікали з села Софіївка на Чернігівщині. Вони тільки виїхали і натрапили на колону російської військової техніки, їх машина нікому не заважала, однак один з бронетранспортерів навмисно виїхав з колони і почав чавити легковик. Залізні гусениці пройшли по правій стороні машини. «Тато найперший загинув. Мама ціла була, не пошкоджена», – каже хлопчик.

Андрію сидінням затисло ноги, з розчавленої машини він витягнув руку. Російські солдати дитину дістали через дах, кинули на узбіччя і на його очах добили батьків. Цілили прицільно в бензобак, після чого авто запалало.

З травмованою ногою Андрій лежав на узбіччя і рахував кількість російської техніки. «Нарахував десь 120, спочатку танки, БТР, «Градів» багато», – розповідає хлопчик.

Весь цей час машина палала на очах у дитини. Андрій знав, що мама ще була жива. Під уламками автомобільних деталей ще досі можна побачити фрагменти людських кісток. Хлопчика згодом побачили люди з села і подзвонили його бабусі і дідусю. «Саша його на руках виніс, а він «баба не плач» і сам не плакав», – кажуть рідні.

Андрій і досі майже не плаче, каже бабуся, навіть на цвинтарі в нього не має сліз.

Оксані Близнюк було 46, її чоловікові Михайлу – 52, а двоюрідному брату Сергію, що сидів за кермом – 33. Його мама не може себе опанувати вже другий місяць. Сергій був в теробороні, за кілька годин до своєї смерті з села він вивіз маму, бабуся і дідуся Андрія. Одразу повернувся в село за Андрієм і його родиною, але проскочити вони вже не встигли.

У Андрія є старша сестра, Тетяні – 26, і тепер вона його опікун, тож вона має забезпечити йому дитинство. Андрію – 10 років. Він любить ганяти на велосипеді, але сильно не виходить – велосипед старенький. Він вміє лагодити ланцюжок, що часто спадає і не розраховує на новий, бо його обіцяв купити тато.

Його сестра віднині має дві цілі – виростити брата і дочекатися, аби за цей військовий злочин відповіли росіяни.