Понад 1800 людей зумів урятувати з-під обстрілів Володимир Бричка з Рівненщини.
Він виростив 12 своїх і двох прийомних дітей, має 43 онуків і просто не міг лишатись осторонь, коли розпочалася повномасштабна війна. У свої 67 особисто возить допомогу військовим і цивільним, а ще – евакуйовує людей, йдеться в ТСН.
Увесь біль потерпілих від російської зброї відчуває як свій, тож Володимир жодного разу не сумнівався, чи їхати на допомогу до гарячих точок Навіть після того, як росіяни вбили його товариша-волонтера.
«За кермом розстріляли і кинули щось, може, граната чи шо, і вона загорілася, і він просто згорів там із тими продуктами», – розповідає чоловік.
Пан Володимир – пастор тутешньої церкви. За допомогу взявся ще 2014 року, а тепер не лише возить харчі на фронт, а й їдучи назад – евакуйовує цивільних. Допомагають зять та вся округа. «Сидіння вийняв повністю і поставив такі лавки. Він 30 людей посадив, і люди були настільки нажахані, бо то саме обстріли були», – розповідає донька про одну із поїздок батька.
У його рідному селі врятованим влаштовували тимчасовий притулок, потому везли далі до безпечніших українських міст чи до кордону.
Одну з евакуацій чоловік пригадує зі сльозами. «Це дитячий будинок ми забирали. Ми просто брали випадкових людей, щоб вони тримали», – розповідає чоловік.
52 немовлят та малюків до 3-х років вивозив із Ворзеля. Голодні та холодні, вони, каже, близько місяця жили під російськими обстрілами. Їхній плач, зізнається, і досі в голові. «Вони самі перелякані, ми чужі люди, хто ж ми, приїхали чужі дядьки і їх хапають, і вантажать в якийсь бус, кудись везуть», – пригадує Володимир.
А від спогадів про ще одну евакуацію, навпаки, з’являється усмішка. Тоді врятували 85-річного тезку, якого волонтери підібрали разом із велосипедом. На ньому чоловік проїхав 75 кілометрів і ще 9 тягнув за собою лісом. А тепер двоє Володимирів зв’язуються відеозв’язком. 85-річний завдяки волонтеру нині в Німеччині у доньки і освоює вже тренажерний велосипед.
Скільки людей завдяки пану Володимиру Бричці було врятовано – йому порахувати важко, але в селищній раді це зробили. «Встановлено, що понад 1800 врятовано, така героїка не повинна забуватися. Ухвалено рішення представити його до найвищої державної нагороди – присвоєння Героя України», – каже селищний голова Григорій Таргонський.
Та пан Володимир героєм себе не вважає. Каже, робить те, що повинен, і знову збирається в дорогу – везти найнеобхідніше тим, хто цього потребує.
Москва продовжує свідомо та планомірно руйнувати систему міжнародної безпеки, перетворившись на державу-терориста не лише на…
Чергова спроба легітимізації окупаційної влади та розподілу фінансових потоків на тимчасово окупованих територіях Запорізької області…
#СвоїЗавждиЧекають Є місця, куди хочеться повернутися.Є люди, які не забувають.Є побратими й посестри, які пам’ятають…
Як повернутись з СЗЧ, через Армію+, в елітні підрозділи? Куди звернутись, аби не просто поновитись…
У цивільному житті «Кощей» працював вантажником. Будував плани на майбутнє та жив мирним життям. Але…
Служба безпеки України перехопила офіційний російський документ, який заперечує причетність України до удару по автобусу…