Маріуполь став справжнім болем України. З 24 лютого в місті імовірно загинуло близько 20 тисяч осіб. Залізні захисники України, а це “Азов”, Нацгвардія, Українська морська піхота, поліція – продовжують захищати Маріуполь.
Евакуюватися з Маріуполя дуже складно, а якщо немає власного автомобіля і помічників – просто неможливо. У людей забирають паспорти, змушують проходити фільтраційні табори, насильно вивозять у РФ або окуповані території Донбасу
Тетяні з Маріуполя фактично пощастило. Вона змогла вибратися з міста разом з рідними. Про це розповіли в Telegram-каналі Маріупольської міськради.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Тетяна разом з рідними перебралася на інший кінець міста. Спочатку думали, що на пару днів або тиждень – перечекати. Але з кожним днем ситуація в місті ставала все гірше.
Вони перебралися у квартиру друзів біля ПортСіті. Без запасу їжі, без одягу і навіть без мінімальних речей побуту-посуду і ліжка. Місцеві не відкривали двері в підвал і стверджували, що там немає обладнаних бомбосховищ. Тому Тетяна з рідними п’ять днів просто ховалася в коридорі.
“Остання ніч стала справжнім пеклом – багатоповерхівка тремтіла, поруч гуділо і вибухало. Зрозуміла, що потрібно тікати, оскільки правило двох стін нас точно не врятує”, – розповідає жінка.
Але вільних місць в укриттях вже не було. Вони спробували сховатися в “Терраспорті”, потім в ПК “Молодіжний”, а останньою надією стала міська філармонія. Але і там в підвалах приткнутися вже було нікуди, і вони знову залишилися на другому поверсі.
“Мої хлопці спали на бетонній підлозі. Їх зігрівав наш лабрадор, а я зі свекрунею на стільчиках. Від вибухової хвилі авіаудару повилітали вікна. Я в житті так не мерзла. Всі захворіли – ліків не було. Закінчувалися продукти, а поруч підліток під 2 метри зростом і з неабияким апетитом. Я ловила себе на думці, що краще померти від вибуху, ніж спостерігати, як помирає від голоду дитина”, – описала ситуацію Тетяна.
У філармонію в ті дні бігли в укриття люди з усіх районів Маріуполя. З найгарячіших точок лівого берега та 23-го мікрорайону на броньованих спецмашинах людей привозили українські військові та рятувальники.
У приміщення набилося близько 800 осіб. Голодні, холодні, без одягу і навіть поранені. Поруч сипалася важка артилерія і велися танкові бої. Тетяна зізнається, що не спала жодної ночі.
Найстрашнішими стали останні дні, коли почали скидати бомби. Дві впали в пару сотні метрів від них – на ПДТУ і пологовий будинок. Їх будівлю сильно тряхнуло. Шансів вижити на другому поверсі вже не було.
“Вголос не говорили, але змирилися, що помремо. Навіть вже й не молилися. Найстрашніше було втратити надію. Я думала, що зійду з розуму. Уявіть, кожні три години до скроні пістолет… і видих до наступного, оскільки в цей раз холостий”, – додає Тетяна.
А 14 березня їм дали рівно п’ять хвилин на збори та з речами добігти до машини, щоб встигнути приєднатися до колони на виїзд з міста. На них дивилися як на самогубців, але вони не хотіли вмирати на другому поверсі.
Синоптики повідомляють українців про те, де варто очікувати погіршення погоди прямо на Великдень. За всю…
Вже цього місяця, 18 травня, набуде чинності новий закон про мобілізацію. Вже цього місяця, 18…
Новий закон про мобілізацію в Україні набуде чинності вже 18 травня 2024 року. Цей документ…
Погода зіпсується! За повідомленням синоптика Наталки Діденко в Україні завтра, 3 травня, зниження температури повітря.…
Прогноз сонячної та геомагнітної активності на 2-4 травня 2024 року опублікував Центр прогнозування космічної погоди…
На Житомирщині чоовік застрелив 7-річну дитину, дружину та себе у будинку на Житомирщині. Про це…