Дівчина з Ірпеня збожеволіла після зґвалтування: як у Львові допомагали евакуйованим людям

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну львівський вокзал приймав на день близько 130 тис. людей.

Так, начальник вокзалу майже місяць жив на роботі. Та попри значне збільшення навантаження ніхто з майже пів тисячі працівників не відмовився виконувати свою на роботу. Адже навіть прибиральниці знають, що сьогодні це їхній обов’язок.

78-річна пані Галина з чоловіком та котом втекли від війни 12 березня. Два місяці вони втрьох жили у родичів на Львівщині.

– Ми були на дачі під Макаровом, а коли почали бомбити 8 березня, то там повилітали вікна. Закордон ми їхати не хотіли, тому що ми вже в такому віці. Ми вважали, що все-таки Львів більш безпечний, – розповіла мешканка Києва Галина Луцик.

Начальник Українського центру по обслуговуванню пасажирів Роман Олійник розповів, що він майже місяць жив на роботі. Чоловік прийшов на роботу о пів на п’яту ранку 24 лютого, а додому потрапив лише 7 березня. Сам зустрічав евакуаційні потяги. Найбільше запам’ятав потяг з Харкова.

– Був настільки забитий цей хюндай, ми просто тримали людину, щоб вона не випала. На вокзалі організували волонтерський штаб, у найгарячіші моменти зо 2 сотні волонтерів координували рух людей, інформували пасажирів, годували, гріли, морально підтримували. На вокзалі досі працює медико-психологічний штаб, – каже начальник Львівського залізничного вокзалу Роман Сенишин.

Психологиня Наталя з початку березня на вокзалі, від розповідей людей – волосся дибки. За її словами, дівчина з Ірпеня зійшла з розуму після зґвалтування. Також їхав тато з дітьми з Запоріжжя, двох малесеньких дітей мама залишила і він просто ридав.

У кімнаті матері й дитини на підлозі ночували до двохсот людей. Лише в одному волонтерському штабі роздавали до 5 тис. порцій їжі на день. Радикально побільшало роботи у прибиральників вокзалу. Восьмеро жінок не давали раду зі сміттям після сотень тисяч людей. Їм допомагали комунальники та волонтери.

– Ми шкодували людей, плакали, стояли біля них, тяжко було. Ми не знали, що буде далі. Але йшли на роботу і працювали – це наш обов’язок, – розповіла прибиральниця Нататя Боляк.

У березні сюди щодня прибували майже 20 потягів з тисячами евакуйованих українців. Нині вокзал приймає всього по два евакуаційні потяги на день – в яких до тисячі людей.