У перші дні війни жінка втратила коханого, який теж боронив Маріуполь зі зброєю у руках. “У травні вони планували побратися”.
“Альона Кушнір родом із Хмельниччини. Росла у багатодітній родині: крім неї, батьки виховували ще двох синів та доньку — вона, на жаль, померла у 2008 році внаслідок онкологічної хвороби. В тому ж році ця страшна недуга забрала і її маму, — каже Андрій Федоров, двоюрідний брат загиблої та її кум. — Альона мала талант до малювання, захоплювалась легкою атлетикою, займалась фітнесом та бігом.
Після того, як дівчина закінчила дев’ятий клас школи в рідному Морозові, вступила до Чемеровецького медичного фахового коледжу, де отримала диплом молодшої медичної сестри. Одружилась та у 2013 році народила сина Іллю. Мешкала родина в Хмельницькому, сестра працювала у госпіталі ветеранів війни, а її чоловік був військовослужбовцем “Азову” та боронив країну на передовій.
Згодом подружжя переїхало проживати в Маріуполь. Альона стала служити бойовою медикинею у військовій частині А3057 Національної гвардії України. Для підвищення кваліфікації пройшла курси інструкторів з тактичної медицини, отримала відповідний сертифікат.
Вона неодноразово витягувала з поля бою з-під обстрілів побратимів, ризикуючи своїм життям. Її мужності та професіоналізму потрібно було ще повчитись. Недарма ж про неї казали: “Дівчина вагою 40 кілограмів, половина з яких — сталеві яйця”.
За словами брата, у Маріуполі бойова медикиня розлучилась із батьком своєї дитини. Останні два роки мешкала з іншим чоловіком — Максимом Гридчиною, він теж військовослужбовець, але служив у іншій бригаді Нацгвардії.
“Вони були дуже щасливі разом, у вільний від служби час мандрували, у травні планували побратись. Та все зруйнувала війна, — каже Андрій Федоров. — На початку російського вторгнення сестра вивезла сина на Хмельниччину, а сама разом із Максимом залишилась боронити Маріуполь”.
7 березня загинув її цивільний чоловік. “Я пам’ятаю, як боляче вона перенесла цю втрату… Вона знайшла понівечене тіло коханого. Декілька днів після цього ще ночувала в квартирі, а тоді перебралась у бункери “Азовсталі”, — пригадує брат дівчини. — Подруга просила сестру евакуюватись з нею, поки була можливість. Та вона залишилась, просила не жаліти її, бо вона захисниця та українка, яка виконує свій обов’язок — рятує побратимів та цивільних. А ще розвозила воду, їжу та інші речі мешканцям міста, які ховались від обстрілів”.
25 березня Президент нагородив Альону Кушнір орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Незадовго до смерті вона виступила з відеозверненням, у якому просила дати можливість вивезти поранених і поховати загиблих захисників міста. А 15 квітня рашисти кинули на “Азовсталь” тритонну бомбу, після чого обвалилось декілька поверхів будівлі. Медикиня загинула під завалами…
“Альона, безумовно, Героїня. І назавжди такою залишиться”, — гордо каже її брат.
Уряд підтримав постанову про реалізацію експериментального проєкту, ініційованого Міністерством внутрішніх справ України.Створення Центру дозволить значно…
hacked by trenggalek6etar- JATIM4U -Jangene_Cakep - Panataran - 0x1999 - 0xIDiot - Unlucky - Mr.Optimuz_Root
У Москві в неділю під час мітингу КПРФ затримали близько 60 осіб, на акції лунали…
“Розвідка, аналітики Генерального штабу та Міністерства оборони оцінили наслідки нещодавніх далекобійних ударів Сил безпеки та…
Цієї ночі Служба безпеки України успішно атакувала військовий аеродром «Ханська» у Республіці Адигея рф. Відстань…
У кожного з нас серце б’ється заради найрідніших, і для воїнів 92 бригади це найвищий…