Його друзі кажуть: чоловік зовсім не мав страху перед війною.
“Максим народився і виріс у Лисичанську — невеликому шахтарському містечку на Луганщині. Там він закінчив школу й технікум, займався боксом. Згодом був вокалістом у гурті рокової музики, — розповідає вдова Юлія Ващук. — Чоловік завжди був принциповим, рішучим і щирим. Мав багато друзів, бо був людиною з відкритою душею”.
До лав Збройних сил Максим Ващук вступив у червні 2015 року. “Рішення присвятити себе українській армії у нього з’явилося ще в 2014-му, — пригадує співрозмовниця. — Він зробив успішну кар’єру у Військовій службі правопорядку в ЗСУ, жодне професійне свято не обходилося без нагород, подяк і щирих привітань Максима. За час його служби в нас народилися донечка й син. Їм чоловік завжди співав українські пісні — “Гуцулку Ксеню” чи “Ой чий то кінь стоїть”. Це були їхні улюблені колискові від тата”.
“Коли почалася повномасштабна війна, я дуже злякалася, — пригадує Юлія. — Та чоловік зателефонував і сказав, щоб не хвилювалася, збирала дітей і прямувала в укриття. А вони покажуть русні, де раки зимують…”
“Перше слово, яке спадає на думку, коли згадую Макса, це — особливий. Після його загибелі думаю про нього щодня, прокручую у голові наші діалоги, — каже Віра Дідух, подруга загиблого. — До речі, у нього була чудова українська мова, яка допомогла мені зрозуміти, що де б не була, у Львові чи в Луганську, я —
вдома”.
Подруга каже, що коли росія розпочала війну на сході України в 2014-му, Максим знав, чому пішов у ЗСУ. “Між 2014 та 2022 роками, допоки не почалася повномасштабна війна, Макс інколи робив дописи у себе на сторінці в соцмережі про побратимів, наших захисників. На один із них я написала, що мені сумно й страшно. На що Макс відповів: “Не сумувати, не боятися! Славити Героїв!” Я так сильно хотіла би славити його тепер. Живого”.
За словами подруги, з 24 лютого вони списувалися декілька разів і лише раз говорили телефоном. “На моє “Бережи себе” він відписав жартом: “Тю, від чого? Свіже повітря, фізичні вправи, харчування за розкладом. Спортінтернат!” Максим не боявся війни, багато жартував, заспокоював і навіть приспав мою тривогу за нього.
Тому ніколи не забуду 31 березня, коли наш спільний друг написав: “Не добрий ранок, Віро. Ващук загинув, сьогодні вночі”. Я вдивлялася у телефон, кліпала очима настільки швидко, ніби хотіла “викліпати” ті слова зі своїх очей і голови. Бо з Ващуком то не могло статися. З ним не могло!”
Максим Ващук загинув біля Попасної внаслідок ворожого артобстрілу…
Подруга додає, що Максим викладався для перемоги України всі вісім років війни. “У мене була традиція: першого з Днем захисника України вітати Макса, — пригадує Віра Дідух. — Тепер вона видозміниться: згадуючи його, його оптимізм, буду славити тих, хто живий і далі бореться. І завжди пам’ятатиму тих, хто поклав своє життя задля майбутньої перемоги України”.
Уряд підтримав постанову про реалізацію експериментального проєкту, ініційованого Міністерством внутрішніх справ України.Створення Центру дозволить значно…
hacked by trenggalek6etar- JATIM4U -Jangene_Cakep - Panataran - 0x1999 - 0xIDiot - Unlucky - Mr.Optimuz_Root
У Москві в неділю під час мітингу КПРФ затримали близько 60 осіб, на акції лунали…
“Розвідка, аналітики Генерального штабу та Міністерства оборони оцінили наслідки нещодавніх далекобійних ударів Сил безпеки та…
Цієї ночі Служба безпеки України успішно атакувала військовий аеродром «Ханська» у Республіці Адигея рф. Відстань…
У кожного з нас серце б’ється заради найрідніших, і для воїнів 92 бригади це найвищий…