Убили батька і скалічили маму – через влучання ворожого снаряда 3-місячний хлопчик і 5-річна дівчинка залишилися напівсиротами.
Під час обстрілу російськими окупантами села Заворичі, на Київщині, чоловік загинув на місці, жінці відірвало стопу. Два місяці вона провела в лікарні і лише днями повернулася додому, до своїх дітей, йдеться в ТСН.
Село Заворичі в сорока кілометрах від Броварів, воно майже на кордоні з Чернігівською областю і було під окупацією. 13 березня російські загарбники вчергове обстрілювали хати місцевих. Уранці Світлана встигла сходити по гуманітарну допомогу, а коли повернулася додому не застала вдома батька. Чоловік тоді саме спав. «У нього після гайморита трубки стояли. Я його розбудила і кажу, що пішли батька шукати», – пригадує жінка.
Батька Світлани вони знайшли біля сусіднього будинку. Це була покинута хата, в якій із початку окупації оселилися росіяни. Там і досі на обійсті розкидані їхні сухпайки. А коли будинок від себе звільнили – вирішили його зруйнувати. «Ми ж дійшли туди, де вибухнула та хата. Там люди деякі прийшли, поперекривали з батьком газ», – пригадує жінка.
І за кілька хвилин це ж саме подвір’я росіян обстріляли вдруге. «Ми розверталися з чоловіком уже йти додому. Тато трохи далі був, і шумова така просто бух. Ні гула не було, нічого. Це касета танкова, вона протишумова і вона йде осколками, розсікає все навколо. Я зразу впала, поповзла до нього», – зі сльозами згадує жінка.
Її чоловік Микола загинув на місці. Жінці відірвало стопу. «Фашисти! Їх важко назвати. Я просила криком, врятуйте ногу, бо в мене маленьких двоє дітей», – розповідає Світлана.
Вона перенесла 9 операцій. Лікарі кажуть, що вона зможе ходити. Зараз жінці боляче навіть заходити в кімнату, яка слугувала їй з чоловіком спальнею. Але щодня знаходить у собі сили жити далі, заради дітей.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…