“Азовці” стали родиною для жінки, яка на “Азовсталі” втратила чоловіка і маму

Вона втратила на війні трьох найближчих людей – брата, маму і чоловіка і сама залишилася з трьома маленькими дітьми.

Тетяна Ластович відмовляється від пропозицій виїхати закордон. Живе в найближчому місті до тимчасово окупованого Маріуполя, щоб після нашої перемоги повернутися з дітьми на землі, які захищав їхній батько, щоб розказати, як тато і бабуся боронили «Азовсталь», йдеться в ТСН.

Півторамісячний Ілля ще не знає, що його тато був героєм. Олексій Ластович захищав Маріуполь і загинув на «Азовсталі» 21 квітня. Три тижні не дожив до народження малюка. Він дуже чекав хлопчика і вибрав ім’я заздалегідь.

Тетяна і Олексій виховували ще 4-річну Ганну і 2-річну Віку, а четверту дитину вони мріяли всиновити. Родина до повномасштабного вторгнення жила в Ялті під Маріуполем. Вони мали свій дім – повний дітей, котів і собак, яких Олексій витягав з біди. Щасливе життя на березі моря обірвалося 24 лютого. «Їм сказали збиратися і в Маріуполь усім», – пригадує Тетяна.

Попри вагітність, попри двоє маленьких дівчаток, навіть мови не було про те, що Тетяна могла затримати свого воїна і хоча б обмовитися, щоб він не йшов на війну. «Жінки-«Азовців» – це підтримка і опора чоловіків зі сталі», – додає дружина загиблого воїна.

Зі сталі були чи не усі члени цієї родини. Першим за захист України став брат Тетяни – Юрій Луговський пройшов Революцію Гідності. Згодом став легендарним розвідником – снайпером полку “Азов” на сході. Її брат з позивним “Баррет” загинув під Водяним у 2018 році.

«Він на передовій не був лише тоді, коли був у відпустці. Були такі тижні, коли він не їв і не спав. Він був у військовій справі від А до Я», – розповідає Тетяна.

Мама, каже Тетяна, не змогла змиритися зі смертю брата. Вона продовжила його справу – пішла служити в полк «Азов» військовим психологом. «Вони жили всі разом, у них було і щастя і горе всі разом, вони їли з одної миски і дихали одним повітрям», – переконує жінка.

Наталія Луговська загинула на «Азовсталі» 3 травня. В бункер, де вона перебувала влучила авіабомба. Звістки про смерть спочатку чоловіка, потім мами – Тетяна отримувала на останньому місяці вагітності вже на окупованій землі.

Вона розуміла, що треба ризикувати і виїжджати на українську територію, коли вони проїжджали ворожі блокпости їх обшукували, перевіряли всі речі. Коли родина була у безпеці, вони сказали водію, що він вивіз родину «Азовців». Той тільки перехрестився і зрадів, що ця спецоперація вдалася.

Вже на вільній території під виття сирен і постійні перебіжки в укриття народився Ілля. На виписку з пологового Тетяну з Іллею приїхали зустрічати «Азовці».

«То був сюрприз, я була шокована. Мене мав забирати лише командир Льоші. Він з командиром домовлявся: «В мене там в травні пологи, ви не розраховуйте на мене», – розповідає жінка.

«Азовці» і зараз не залишають родину. Вони згодом розкажуть дітям Олексія Ластовича, як їх батько боронив Україну. Кирило Яковлєв переконаний – це покоління українців зовсім інакше буде цінувати нашу незалежність.

«Як то кажуть, у вогні залізо перетворюється на сталь, у боротьбі народ перетворюється у націю, ось зараз той момент, коли ми народ, станемо повноцінною нацією», – каже військовий.

А задача Тетяни, аби діти знали як сильно тато їх любив і чекав їхнього народження.

Війна забрала у Тетяна трьох найрідніших людей – брата, маму і чоловіка. Маму і чоловіка вона поки не змогла навіть поховати з почестями, бо, де їхні тіла не відомо.

Тетяні вже безліч раз пропонували виїхати закордон, але вона вірить в нашу перемогу. Залишається з дітьми в Україні, в найближчому місті до тимчасово окупованого Маріуполя, щоб рано чи пізно повернутися на ту землю, яку боронив їхній тато.