УКРАЇНА LIVE

Привіт, мене звати Юля, я піарниця у Pingle Game Studio. В цій статті хочу розповісти про свій досвід евакуації з маленькою дитиною з України в Італію, а також про переваги та недоліки європейської країни. Всі пункти, які я називатиму, це не найгірші проблеми Італії — це просто те, що мені найбільше впало в очі, і в деяких випадках було дуже важко з цим миритися.

В Італії добре, але в Україні краще. Чому я повернулась додому через три місяці
Привіт, мене звати Юля, я піарниця у Pingle Game Studio. В цій статті хочу розповісти про свій досвід евакуації з маленькою дитиною з України в Італію, а також про переваги та недоліки європейської країни. Всі пункти, які я називатиму, це не найгірші проблеми Італії — це просто те, що мені найбільше впало в очі, і в деяких випадках було дуже важко з цим миритися.

Почну з того, що рішення їхати з країни далось мені дуже важко. Коли перша хвиля міграції вже відбулась, і люди насправді вже стали повертатись до своїх домівок, я з 1,5-річною донькою тільки виїхали у Європу.

18 квітня ми перетнули кордон і почали пристосовуватись до італійського ритму життя.

Чому ми все ж таки поїхали? Попри те, що в квітні Україна вже здобула перемогу у першому етапі війни і вигнала рашистів з півночі, вже тоді у мене з чоловіком було розуміння, що війна швидко не закінчиться і це лише кінець початку.

У нас маленька дитина і я дуже втомилась бігати з нею по підвалах і в страху лягати спати. Тож у Європу ми вирушили за відчуттям безпеки.

В Італію нас запросила моя двоюрідна сестра, яка живе там 10 років. Тож три місяці ми жили у місті Падуя, регіон Венето (столиця регіону — Венеція). Це північ країни, який більш промисловий і розвинутий, порівнюючи з сільськогосподарським півднем Італії, а сама Падуя — досить велике і розвинуте місто.

Італія чудова країна. За ці три місяці ми з донькою встигли добре вивчити різні регіони, і зараз я з впевненістю можу сказати, що добре знаю Італію. Це неймовірно красива і цікава країна. Але жити там важко. Для себе я виділила сім головних недоліків.

1Італія живе минулим
В жодному разі не хочу применшити значення італійської культури та її вплив на культуру світову. Але мені здалось, що італійці занадто багато уваги приділяють своєму минулому, і натомість взагалі не дивляться у майбутнє.

Італійці дуже консервативні, вони важко приймають нові рішення, не куштують і не роблять нічого нового. Як приклад, кожен італієць ходить в один і той самий бар все своє життя, в якому щодня робить одне і те саме замовлення. Їхня економіка тримається на постійних клієнтах.

Як цей фактор відображався на моєму існуванні? На початку мені подобалось бути «обізнаною українкою», яка розповідає, яким життя може бути у 21 столітті. Але з часом ти розумієш, наскільки не вистачає відчуття, які всі круті навколо. Як в Києві, де кожен другий працює в крутій компанії чи має якийсь класний бізнес. До того ж хочеться виховувати дитину як раз таки з поглядом у майбутнє.

2Бюрократія
Не знаю, з якими проблемами стикались експати в Україні, намагаючись легалізувати своє знаходження тут. Але мені здалось, що в Італії отримати якісь документи в тисячу разів складніше.

Що дійсно відрізняє нашу бюрократичну систему, так це розповсюджений совок і великий шанс отримати хамство у держустановах. В Італії тобі ніхто не нахамить. Але ніхто і не зробить документи. За три місяці знаходження в Італії мені так і не видали тимчасовий прихисток. Нагадаю, що я поїхала з маленькою дитиною. Ми жили в Італії без підписаної декларації з лікарем (бо не було постійних документів). І нам просто пощастило, що ми не захворіли за ці три місяці.

До того ж коли, наприклад, Польща заявила, що закінчує видавати українцям фінансову допомогу з 1 липня, в Італії цей процес тільки почався у червні.

Знову ж таки, без документів ми не мали змогу винаймати собі окреме житло, і жили в рідних. Нам пощастило, що така можливість у нас взагалі існувала. Але проживання пліч-о-пліч з іншою сім’єю зі своїми поглядами на життя і своїми правилами — це… важко. І це також стала однією з вагомих причин, чому ми поїхали.

Окрім того, все, що українцям здається простим кроком, в Італії дуже ускладнено. Наприклад, купити сім-картку чи навіть отримати картку на знижку в супермаркеті — неможливо, якщо в тебе немає італійського податкового номера.

3Ми дуже різні
З перших днів в Італії мене не покидало відчуття, що я ніколи не стану своєю в цьому суспільстві. В нас геть інша культура, уклад життя.

Як ніколи сьогодні розумію, що українці мають бути на своїй землі. Ми тут народились і тут маємо принести користь.

Але чому я дійсно хочу навчитись у італійців, так це легкості спілкування. Все ж таки українці достатньо закриті. Ніхто не заговорить з тобою на вулиці. А в Італії все навпаки. За день, без перебільшень, до мене разів по п’ять звертались на вулиці з різних приводів. Робили компліменти мені і моїй дитині, просто обговорювали погоду, їжу і якісь інші буденні речі. Вірю, що бувши настільки відкритими, українці досягли б ще більших успіхів і досягнень.

4Клімат
Напевно комусь може здатись дивним, що на клімат Італії взагалі можна жалітись. Але коли з початку червня на вулиці стабільні +35 +38, жити так дуже важко.

Спека там відчувається інакше, більш сильно, аніж в Україні. За пару хвилин на сонці ти отримуєш опік, а одного разу я ледве не втратила свідомість від спеки. На вулиці реально знаходитись лише рано вранці чи вже після сьомої вечора.

5Сієста
Попередній пункт плавно переходить у наступний. Коли на вулиці стоїть спека, ніхто не хоче працювати. Я розумію, чого сієста взагалі з’явилась. Але, камон, на вулиці 21 століття, всюди працюють кондиціонери! Вдень, о 12:00 все навколо зачиняється, а відкривається вже після 16:00 (якщо повезе), чи навіть після 17:00. Держустанови, як, наприклад, пошта, працює в принципі до 13:00. А в липні та серпні навіть продуктові супермаркети працюють до 13:00. В неділю, ясна річ, все навколо закрито, працюють лише бари та ресторани (але і тут, будь добрий, перевір графік роботи).

Цей факт реально бісить. Аби нормально існувати в Італії, ти маєш на декілька тижнів наперед планувати будь-який свій крок.

Окремо треба розповісти про те, в якому режимі працюють заклади харчування.
З ранку працюють лише бари та булочні, де можна замовити каву і круасан. Взагалі капучино і бріош — це типовий італійський сніданок. Інші заклади НЕ працюють.

Ресторани відкриваються приблизно о 12:30 і працюють приблизно до 15:00. Вся Італія йде у цей час на обід. Далі ресторани закриваються аж до 19:00 (подекуди до 18:30), і тільки ввечері працюють на вечерю.

Сановито прокинутись о десятій, поснідати десь в кафе авокадо-тостом об 11:00, піти у справах, заїхати в купу місць, забігти в цілодобовий магазин поряд з будинком — забудьте про цю українську реальність у Європі.

6Обмежений вибір всього
В Італії я себе почувала дійсно безпомічною і з сумом згадувала, як в Україні можна розв’язати будь-яке питання. Починаючи з того, що в італійських магазинах дуже обмежений вибір памперсів (якщо пощастить їх взагалі знайти, бо в центрі Риму і Неаполя памперсів не було взагалі), до відсутності ремонту дитячої коляски. В Україні дуже розвинутий дитячий світ, і тут дійсно комфортно і цікаво жити з дитиною (окрім відсутності комфортних з’їздів для колясок).

На кожному кроці в Україні є продуктовий магазин, приватна медична лабораторія, ремонт будь-чого, дитяча артстудія, торговий центр, оптика, класна кав’ярня, нейлз-бар — в Україні дійсно багато всіх бізнесів, чого не скажеш про Італію.

7росія
Поїхавши з України, ти автоматично знімаєш з себе гарантію того, що тобі не зустрінуться росіяни на шляху.

Наші вороги люблять Італію, і, на жаль, італійці їх взаємно люблять. Напевно, наша війна трохи змінила їхні погляди, але я не можу сказати, що відчувала на собі ту підтримку, яку, наприклад, висловлюють нам зараз поляки чи литовці.

Якщо з італійцями мова заходила про Україну і війну, вони виражали свої співчуття і закривали цю тему.

Також, на жаль, росіяни продовжують подорожувати та нахабно себе вести. Лише дитина поряд зі мною стримувала мої пориви плювати їм в обличчя.

Ця стаття може стати нескінченною, якщо я буду продовжувати всі недоліки життя в Італії. Як то відсутність швидкісного інтернету вдома, високі податки, неможливість розрахуватись карткою.

Не буває ідеальних країн, це утопія. В Україні також є свої недоліки, про які ми добре знаємо: це і совок, і корупція, і відсутність чесних судів. Але саме зараз ми можемо по-справжньому все змінити, втілити весь отриманий досвід життя у Європі і розкрити нескінченний потенціал України.

Найголовніше, що ніхто крім нас цього не зробить, і ніде ми не будемо почуватись настільки на своєму місці, як вдома.

Слава Україні! Перемога буде за нами!