Хочеться не лише лаятися, а кричати від розпачу, – Лікарчук про шкільні укриття

Дивлячись на світлини шкільних укриттів, які мають захистити учнів від ворожих атак, хочеться плакати від розпачу.

Про це написав український освітній діяч, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук у фейсбуці.

Зі слів освітянина, в офіційних джерелах поширюється інформація, що 11 % шкіл в Україні мають «належні» укриття. Водночас дивлячись на світлини облаштованих укриттів, «хочеться не лише лаятися, вживаючи мовні конструкції із обсценноі лексики, а кричати від розпачу».

«Бо якщо хтось думає, що такі розмальовані укриття врятують дітей та вчителів від ракетно-бомбових ударів, то він взагалі – повний ідіот», – вважає Ігор Лікарчук.

Проте освітянин додає: що вчительки разом із батьками зробили, що змогли. А якщо всі 11 % «належних» укриттів такі ж, то це іще гірше, ніж якби їх не було зовсім.

«Іще про одне: бомбосховища й укриття за назвами – це як морська свинка і свійська. Щось спільне, начебто, і є. Але насправді нічого спільного й близько немає», – констатує Ігор Лікарчук.