УКРАЇНА LIVE

Ірина Дмитрієва, мама загиблої 14 липня дівчинки Лізи у Вінниці зізналася, що цей фатальний день ніколи не зітреться в її пам’яті.

Мати чотирирічної дівчинки Лізи, яка загинула внаслідок ракетних ударів по Вінниці, вперше з моменту трагедії побувала на місці трагедії. Про це Ірина Дмитрієва написала на своїй сторінці в Instagram.

За її словами, після операції вона втратила пам’ять, але, подивившись на свої травми, почала згадувати кожен момент цього дня – 14 липня почало відтворюватися.

“Уперше після трагедії побувала на тому місці, яке тепер зберігається в пам’яті на все життя. Після операції я втратила пам’ять, не розуміла, де я і чому моє тіло все перев’язане. Я вірила, моя дочка жива, моя дитина не могла загинути, так не мало бути. Дивилася на свої травми і розуміла, що все-таки це не сон. Кожна секунда відтворювалася в пам’яті. Я все згадала. Пам’ятаю кожен момент того фатального дня”, – написала мама Лізи.

Також Ірина Дмитрієва поділилася моментами цієї жахливої ​​трагедії. Зокрема, вона і донька чули різкий гул.

“Ми одночасно з Лізою підняли голову догори, прямо над нами летіла ракета – дуже велика. Здавалося, вона кілька метрів над головою. Побачила, як падає у бік Будинку офіцерів, стала спиною до нього, думала, що закрию собою дитину. Це була навіть не секунда, а набагато менше. Я дуже сильно тримала коляску разом із Лізою, зігнулася, її голова була біля моєї. Далі гучний вибух і тремтіння землі”, – поділилася спогадами жінка.

Згодом мама загиблої Лізи розповіла, що не відчувала болю та не чула жодних звуків. Потім побачила свою дитину, її розірване тіло.

“Ще пару хвилин бігала, шукала людей, щоб допомогли витягнути Лізу з коляски. Потім відчула сильний біль і побачила, як на землю ллється кров, почала задихатися. Мозок відмовлявся вірити… Ця страшна картина крутиться перед очима знову і знову. Російські терористи вбили мою дитину, підняли руку на святе. Скільки ще світові потрібно доказів, щоб зупинити масові вбивства українського народу? Світе, я не розумію, чому ти дозволяєш російським нелюдям вбивати нас?!” – емоційно підсумувала Ірина.