Дитина звикає до нової частини свого тіла і вже по дівочому її прикрашає.
9-річна Саша Філіпчук, дівчинка, яка втратила руку після поранення на окупованій Київщині, отримала біонічний протез. Її нова рука роботизована, і тепер дитина вчиться жити із нею, йдеться в ТСН.
Останній вечір у Нью-Йорку Саша із мамою Юлією проводить у Сентрал-парку. Деякі їхні дівчачі мрії за останні пів року раптом збулися, але зовсім не так, як хотілося. «Я наприклад, все життя хотіла побувати в Америці. От просто все життя, поки ще була маленька, дивилася «Беверлі хілз». Саша дуже хотіла побачити Нью-Йорк саме», – розповідає жінка.
Саша із готовністю показує, як вона вміє робити колесо на одній руці. Її другу руку ампутували після того, як дитину в окупованому Гостомелі поранили росіяни. І це – єдина тема, якої мама просить не торкатися.
На початку березня вони намагалися вирватися з окупації. Юліного чоловіка – Сашиного вітчима – росіяни вбили. Мама із пораненою, змученою болем дитиною більш як добу ховалися у підвалі. Тепер все це здається страшним сном. «Вона в мене є. Значить в мене є сенс жити і хочеться для неї найкращого. В нас є янгол-охоронець. Я в цьому впевнена на 100%», – переконана жінка.
Благодійники оплатили дороговартісне протезування для дитини у США. Усе, що із нею відбувається, дівчинка сприймає як гру. Каже, подобається і протез і лікарі, які її лікували.
На біонічній руці дівчата вже навели красу – намалювали нігті і вдягли синьо-жовтий браслетик. Саша мріє про перстеник, що тримався би на механічному пальці. Вона вже вміє багато, але ще – звикає. Носити руку наразі треба кілька разів на день по 40 хвилин. «Там є сенсори. Треба ворушити цією рукою, щоб сенсор доторкнувся. Коли сенсор доторкнувся, цей рух вплине на руку, і рука теж почне рухатися», – розповідає Саша.
Дівчата летять далі в Канаду до подруги. Повернутися до Гостомеля, де все сталося, Юля поки що не має моральних сил. «Я навіть за землею сумую українською. Дуже хочу додому», – каже жінка.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…