На тлі контрнаступу: російські підрозділи заливаються алкоголем та стріляють по своїх

Вояки багатьох угруповань російських окупаційних військ раптово для себе усвідомили той факт, що кремль не виграє війну за знищення України. Якщо до початку контрнаступу вони були впевнені у перемозі та були готові терпіти всі тяготи служби заради путінської ідеї, то зараз бажання воювати в окупантів поменшало.

За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, прорив Сил нашої оборони на Херсонщині та Харківщині дуже сильно вплинув у першу чергу на моральний стан загарбницьких військ. Впевнені у своїх шовіністичних ідеях терористи та представники орди побачили, що ЗСУ достатньо кількох днів, аби відбити у “другої армії світу” ті території, які росія захоплювала місяцями, пишуть Версії з посиланням на 24 канал.

При цьому все зведене загарбницьке військо є неоднорідним та непідготовленим до ведення сучасної війни, а бойового братерства як такого серед росіян та їх прибічників – немає. Як тільки путінські опричники відчувають небезпеку для власного життя, вони тікають, кидаючи своїх товарищів по зброї, та залишаючи сусідні підрозділи без прикриття.

Місця для ідейних вже нема
Страшна правда про те, що на цій війні вижити майже неможливо, а російська армія не здатна піклуватися про тих, кому обіцяла всебічну підтримку, неабияк демотивувала як терористів з Донбасу, так і самих путінських загарбників.
Ті воєнні злочинці, які усвідомили масштаби провалу путіна, опинилися у незавидному становищі. Бо повернутися додому вони не можуть, а воювати в умовах знищеної логістики без нормального командування та підтримки авіації з артилерією вони не дуже хочуть.
Через це представники орди на Запоріжжі, Херсонщині та Донбасі почали боротися зі своєю психологічною проблемою у звичний для себе спосіб – заливаючись алкоголем.
Суттєве збільшення кількості нетверезих бійців миттєво вплинуло на боєздатність війська. У пунктах постійної дислокації російських окупантів почастішали випадки побутових конфліктів із застосуванням зброї.
Крім того, нерідко п’яні розвідники, які коригують артилерію, банально плутаються у координатах, спрямовуючи снаряди на свої ж підрозділи.
Більш за все від екзистенційної кризи потерпають саме ідейні любителі “русского мира”, які усвідомили, що шлях до країни-агресорки у випадку провалу для них буде закритим. Що їм робити після перемоги України, ніхто зі зрадників не розуміє. Адже за вчинені злочини їм загрожує довічне.

Росіяни понесли неймовірних втрат
Більш за все засмучує загарбників той факт, що командування на всіх рівнях відсторонилося від виконання своїх повноважень за першої ж небезпеки. Командири тікали з кожної ділянки фронту першими, а їх особовий склад панічно відступав. При цьому українські війська методично знищували передові підрозділи, техніку, яку окупанти намагалися відвести подалі у тил, а також завдавали удари з HIMARS по командних пунктах.

Один з ударів по штабу, який не встиг швидко згорнутися та переміститися у безпечне місце, призвів до того, що російські генерали остаточно втратили управління підрозділами на Харківщині. Внаслідок ураження загинули десятки офіцерів, що намагалися хоч якось керувати військами. Понад 45 полковників, капітанів та майорів були поранені.

Лише після цього тилові війська в Ізюмі та Куп’янську почали відносно централізовано відходити із позицій. Але ж паніка на фронті розповсюдилася настільки швидко, що окупанти забули про техніку та зброю, чим відкрили для українських військ своєрідний ленд-ліз.

Достатньо цікавим є той факт, що з Харківщини загарбники тікати взагалі не збиралися, а отже у більшості з них не було підготовлене нічого для вивезення награбованого. Через це ординці з тилових міст все ж таки намагалися вивозити тіла своїх “двохсотих” та поранених. Подекуди загиблих вантажили у КамАЗи, а серед знищеного “гарматного м’яса” ховалися ті, хто вижив – аби опинитися на території росії та більше не повертатися в Україну.