Посадили за фото фрази “Слава Україні”. З трирічного полону звільнили відому активістку Людмилу Гусейнову

Людмила Гусейнова з Новоазовська провела у донецькому СІЗО три роки та 13 днів. Відому активістку російські окупанти затримали за посади у соціальних мережах. Її звільнили з полону у рамках “жіночого обміну” 17 жовтня.

Історію звільненої Людмили Гусейнової розповіли у ВВС Україна.

Людмила разом із чоловіком ще у 2014 році залишилася на окупованій Росією території Донецької області. Вона допомагала сім’ям та дітям, які опинилися у важких обставинах і не приховувала свою проукраїнську позицію.

У 2019 році її затримали прямо на робочому місці. На Гусейнову донесли “колеги” і причиною арешту стали ще і її пости у соціальних мережах. Чоловік Людмили почув її голос у телефоні 17 жовтня – її звільнили в рамках “жіночого обміну” 17 жовтня разом із ще 12 цивільними.

На її будинку довго висів український прапор
Людмила Гусейнова працювала інженером з техніки безпеки на птахофабриці у Новоазовську. Коли Росія вторглася на територію Донецької області, вона з чоловіком вирішила не їхати й по суті взяла на себе функції дитячого омбудсмена на окупованій території.

Вона займалася дітьми із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

“Люда була завжди відчайдушною. По-перше, вона залишилася в Новоазовську. Довгий час над їхнім будинком висів синьо-жовтий прапор. Потім з міркувань безпеки його зняли. Могла йти по селу і вітатись: Добрий день. Навіть колеги через це поскаржилися” на неї директору”, – розповіла її подруга Ліна Кущ.

Гусейнова разом з однодумцями знаходила ресурси в Україні та за кордоном, щоб допомогти дітям у Новоазовську та в навколишніх селах.

“Пам’ятаю, як перед Новим роком ми підписували дітям з окупованої території листівки. Це було зворушливо. А ми отримали звідти дитячі малюнки. Коли Люда привозила щось для дітей, казала: це вам від України”, – розповідає Ліна Кущ.

Для Людмили було важливо, щоб діти на окупованих територіях зберігали зв’язок з Україною та знали, що вони українці та їх підтримують.

Ліна Кущ каже, що вона була “неформальним омбудсменом” дітей на окупованих територіях. Але вона при цьому була одна і підтримати її не було кому.

“Слава Україні!” на піску
Як розповів Дмитро Пархоменко, Людмилу забрали з роботи у жовтні 2019 року. Їй навіть дозволили повернутися додому та взяти необхідні речі.

А потім вона просто зникла. Чоловікові знайомі казали, що через 4-5 днів все рішиться. Але цього не сталося, і він гадки не мав, де Людмила.

Майже місяць Пархоменко безрезультатно намагався знайти дружину у всіх інстанціях окупаційної влади. А потім виїхав на підконтрольну Україні територію. У Києві він звернувся до поліції та СБУ – написав заяви.

Пізніше з’ясувалося, що Людмилу Гусейнову звинувачували у шпигунстві, екстремізмі та зраді. Чоловік розповів, що всі звинувачення були на підставі постів у соціальних мережах, фотографіях із написом: “Слава Україні” на піску, на підставі кількох свідчень людей про те, що вона допомагає українцям та зневажає окупантів “ДНР”.

Арешт Людмили став шоком для її друзів. Місяць її утримували у сумнозвісній в’язниці “Ізоляція” у Донецьку, звідки регулярно возили на допити. А потім перевели до СІЗО.

Як каже Ліна Кущ, це було певною перемогою, оскільки на окупованих територіях СІЗО – це певні правила та гарантія, що людина не зникне, як в інших місцях утримання.

Для себе Людмила нічого не просила, але просила піклуватися про дітей у колишньому сільському інтернаті в Новоазовському районі.

У 2021 році Гусейнова (Пархоменко – за чоловіком) стала лауреаткою Національної правозахисної премії – заочно.

Ліна Кущ зазначає, що Людмила за дітей готова була йти напролом, навіть крізь погрози. Вона за них просто воювала.

У полоні – 3 роки та 13 днів
17 жовтня Дмитру Пархоменко зателефонували та повідомили, що його дружина Людмила повертається додому в рамках обміну полоненими. А потім Людмила йому зателефонувала сама.

Наразі вона знаходиться у Дніпрі та проходить медичне обстеження. Дмитро з нетерпінням чекає на зустріч із дружиною, і розуміє, що поспішати зараз не потрібно.

“Все закінчилося добре. Слава Богу. Гірше вже не буде”, – додає він.