14-річний українець працював ціле літо у британців заради ноутбука, але всі кошти віддав на ЗСУ

Артем приїхав до Британії з мамою та молодшим братом тікаючи від росіян

Замість телефону і ноутбуку, на які збирав гроші протягом літа підпрацьовуючи після школи у британців, чотирнадцятирічний Артем, з Нової Каховки, купив подарунок солдатам ЗСУ, йдеться в ТСН.

Артем перші в житті зароблені п’ятнадцять з половиною тисяч гривень вважає цінними, бо такої суми раніше в руках не тримав і ніколи не заробляв, та все до копійки витратив на допомогу ЗСУ. “Перша робота моя була пофарбувати паркан. Ми працювали три дні, хазяїн теж тут працював”, – розповідає хлопчик.

Артем приїхав до Британії з мамою та молодшим братом тікаючи від росіян, які з перших днів повномасштабного вторгнення захопили Нову Каховку. “В перший день війни, коли це все почало вибухати, ми побігли до підвалу до міської лікарні. Там пробули три дні”, – пригадує дитина.

Мама Олеся ще й почала отримувати погрози, за свою проукраїнську позицію, бо відмовляла земляків брати гуманітарку від окупантів, тож довелося тікати. Олеся досі не вірить, що це вийшло. “Вже я не могла потрапити на територію України, я могла тільки цей шлях зробити через Крим”, – розповідає жінка.

З Криму до Грузії, з Грузії до Туреччини, а з Туреччини вже до Британії, де їх родину прихистила Джанет. “Я почула новини, що росіяни вторглися до України, це мерзенно. І зрозуміла, як українці зараз страждають. І як християнка я подумала, у мене є цей великий будинок. Я живу в ньому одна з котом і в мене є місце для когось”, – розповідає жінка.

Вона і знайшла Артему першу роботу. “Спочатку він казав, що хоче купити комп’ютер, а потім подумав і вирішив, що він більше хоче допомогти Україні”, – розповідає Джанет.

Далі Олеся розмістила пост в соцмеркжах і хлопцеві почали пропонувати різні підробітки. Тому щодня після школи він біг туди, де можна було підзаробити. “Дуже багато людей запрошували мене працювати в саду. Виривати бур’ян, загрібати листя, підмітати там. Найбільше мені подобається мити машини”, – каже дитина.

Він такий був завжди, каже мама, тому не здивувалась, коли бажання купити кільком солдатам зимові берці, перемогло бажання купити собі ноутбук. “В першому класі, це був 2015 рік, школа збирала на допомогу воїнам АТО. Прибігає Артемчик з запаленими оченятами: “Мама, школа збирає воїнам АТО, я теж хочу долучитись”. Дивлюся біжить уже мій Артем, несе з льоху баночки тієї консервації, вареннячко”, – пригадує жінка.

Обираючи тепле взуття хлопцям із ЗСУ Артем вишукував найкраще, щоб ноги не промокали в окопах, після купівлі подарунки для військових якнайшвидше потрапили до нових власників. “Артеме, дуже комфортні класні черевики. Дякуємо тобі, нам буде тепло і комфортно захищати нашу батьківщину”, – дякують хлопчикові бійці.